загрузка...
загрузка...
На головну

КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ

Дивіться також:
  1. V. Життя як творення. Техніка і бажання
  2. XXI. ЖИТТЯ В ЦЬОМУ
  3. А) право на життя.
  4. Археокультурная словесність
  5. БЕЗ ЗУСИЛЬ ДУМКИ НЕМОЖЛИВА ДОБРА ЖИТТЯ
  6. Квиток №41. «Апогей сталінізму»: соціально-економічний розвиток і суспільно-політичне життя в 1945-1953 рр.
  7. Внутрішньополітична життя США в умовах стабілізації. Президентські виборах 1924 р і 1928.
  8. Повернення магії в життя людини
  9. Питання 36. Культурна дифузія як форма міжкультурної комунікації
  10. Питання 38. Духовне життя суспільства і суспільну свідомість. Взаємозв'язок суспільного буття і суспільної свідомості.
  11. Питання 48. Соціально-економічний розвиток, суспільно-політичне життя, зовнішня політика СРСР в післявоєнні роки. Холодна війна (друга половина 40-х середина 60-х років).
  12. Питання 7. Міжкультурна комунікація. Поняття, рівні, стратегії

Народна освіта. На початку ХХ століття умови соціально

економічного і культурного розвитку країни вимагали значного

розширення мережі народної освіти, а також поліпшення якісних

сторін школи - вдосконалення навчально-виховного процесу,

збільшення частки світського навчання, підвищення рівня кваліфікації

педагогічного персоналу. Успішному розвитку освіти препятст-

вовал цілий ряд стримуючих факторів, зокрема, недостатнє

увагу до потреб освіти з боку урядових органів,

бюрократична і громіздка система управління школою, перша миро

вая війна, революційні події і т. д. Рівень освіченості і еле

ментарной грамотності значної частини населення був вкрай невисо-

ким. Крім того, в силу нерівномірного соціально-економічного роз-

ку численних регіонів Росії далеко неоднаковим був і рівень

освіти в них. Околиці країни, на відміну від центральних міст і

промислових центрів, були вкрай слабо забезпечені мережею навчальних

закладів та кваліфікованими педагогами.

Неблагополучної в цьому плані була ситуація на території Башкі-

рії (Уфімська і частина Оренбурзької губерній). Особливо складно обстоя-

ло справу з навчанням дітей неросійських народностей. Царизм в значній

міру надавав місіонерсько-русифікаторський натиск на неросійські шко-

ли, в силу чого мусульманські навчальні заклади, зокрема, розвиваю

лись головним чином завдяки громадській підтримці.

Цілком очевидною була необхідність реформування всієї систе-

ми народної освіти. На засіданнях Державної Думи неодно-

кратно обговорювалися питання запровадження Загальної початкової освіти.

Проекти всеобучу, зокрема, розроблялися і Уфімським губернським

земством. Однак почалася в 1914 р перша світова війна воспрепятст-

вовала реалізації багатьох реформаторських задумів у сфері просвеще-

ня. Земські збори були змушені значно скорочувати свої ас-

сігнованія на будівництво шкільних будівель і відкриття нових навчальних за-

ведений. Проте, зростання народних училищ в передреволюційні роки

відбувався переважно по лінії земств. Так, з 1913/14 навчального

року по 1916/17 рік кількість земських шкіл в Уфімської губернії повели-

чилось з 1173 до 1339. Кількість шкіл духовного відомства за вказаний

період часу майже не змінилося - відповідно 365 і 370. Число

міністерських і «інших світських» навчальних закладів по губернії навіть

помітно скоротилося - з 328 до 300.

Таким чином, загальноосвітні навчальні заклади до революційної

ції належали різним відомствам. Головними власниками шкіл 42

державного сектора були губернські та повітові земства, духовні

установи та Міністерство народної освіти. Крім того, чимало

було шкіл, відкритих за ініціативою приватних осіб і установ та міс-

жащіхся на їхні кошти.

У Уфімської губернії найбільш поширеними типами нижчих

шкіл були початкові народні училища і мектеби (мусульманські початкової

ні школи). Перші ділилися на однокласні та двокласні. курс обуче-

ня в однокласних училищах тривав три, або чотири роки, в дво-

класних - п'ять, або шість років. Велика частина цих навчальних закладів на-

ходілась в сільській місцевості, що, в першу чергу, було пов'язано зі знаком

ве переважанням в губернії сільського населення над міським.

За національною ознакою народні училища розподілялися в ос

новном на російські, «инородческие», «російсько-инородческие». У 1914/15

навчальному році 62% початкових училищ в губернії були російськими. Баш-

Кирський і російсько-башкирських училищ налічувалося 9,8%, татарських і

російсько-татарських - 9,3%. У решти школах (18,9%) навчалися інші

численні народності краю. Забезпеченість різних народів на-

чільного училищами - одним з основних типів навчальних закладів -

була, таким чином, нерівномірною. Адже близько 60% населення Уфім-

ської губернії становили тоді неросійські народи, з них приблизно 50% -

башкири і татари.

Значна частина початкових училищ розташовувалася в непріспособ-

ленних будинках. У Уфімської і Оренбурзької губерніях 57% початкових

училищ не мали своїх приміщень.

Мусульманські початкові навчальні заклади - мектеби - открива-

лись в основному з ініціативи місцевих імамів (мусульманських священний

нослужітелей). Частина мектебов відкривалася з ініціативи сільських про-

речовин, а також приватних осіб. Державні установи не приймали

участі в утриманні мусульманських шкіл. Дуже незначна частина

мектебов отримувала матеріальну допомогу від земств.

До початку 1914 року, за даними опитувань Уфімської губернської земської

управи, в губернії налічувалося 1 579 мектебе. Однак далеко не всі

мусульманські школи були в той час враховані і обстежені. найімовірніше

всього кількість мектебов наближалося до готівкового числа мечетей в гу

бернии (близько 2000), мулли яких по сталому звичаю прини-

малі на себе, поряд з обов'язками священнослужителів, зобов'язання

по організації та завідування мектеби в їх парафіях.

Систематичного початкової освіти мектеби не давали. Вони не

мали строго вироблених програм, на низькому рівні були складені

підручники. Більшість мугаллімов (вчителів) не мало спеціальної пе-

дагогіческой підготовки. 80% мектебов Уфімської губернії були вдосконалення- 43

шенно позбавлені класного обладнання. Незважаючи на свої недоліки, му-

сульманскіе початкові школи все ж відігравали помітну роль в распростра-

неніі елементарної грамотності серед башкирів і татар.

Напередодні жовтневих подій 1917 р деякі освітяни виступила-

пали з пропозиціями замінити мектеби земськими російсько-інородческое

школами зі збільшенням в них програм мусульманського віровчення і родно-

го мови. У ряді сіл краю мектеби дійсно стали закриватися і

замінюватися земськими початковими училищами. Однак серед татарської та

башкирської громадськості переважала думка на користь збереження мек-

Тебова як традиційних навчальних закладів. При цьому вважалося необхід

мим докорінно измененить програми викладання відповідно

з ростом культурно-економічних запитів населення.

Середню освіту отримували переважно в гімназіях і ре-

альних училищах. У гімназіях переважав класичний характер обуче-

ня, головна увага приділялася гуманітарних предметів. У реальних

училищах викладалися в основному природні та точні науки. У 1913

м в Уфімської і Оренбурзької губерніях налічувалося 35 середніх загально

освітніх навчальних закладів.

Щодо широко були поширені мусульманські духовні

(Наближаються до середніх) навчальних закладів - медресе. У Уфімської гу

бернии в 1913 їх налічувалося 323, в Оренбурзькій 26. Найбільш извест-

ними в ті роки були медресе підвищеного типу (джадідістскіе-світські) -

«Усманов» і «Галлія» в Уфі, «Хусаїнов» в Оренбурзі, «Расул» в Троїцьку.

Навчальні заклади підвищеного типу залишалися малодоступними

для дітей незаможних верств. Була відсутня належна спадкоємний

зв'язок між програмами початкових і середніх навчальних закладів. охоплення

дітей шкільного віку навчанням був вкрай низьким.

Однією з найбільш гострих проблем освіти була нестача педа-

гогіческіх кадрів. Низьким був рівень їх кваліфікації. У 1913/14

навчальному році з усього складу вчителів початкових земських шкіл лише не-

значна частина (15,5%) мала закінчену середню педагогічну про-

разование. У 1916/17 році цей показник склав 18,1%. середнє обра-

тання мали тоді 35,7% вчителів та 46,2% лише початкову освіту.

У школах неросійських народностей багато педагогів недостатньо хо-

рошо знали рідну мову учнів, що, безумовно, знижувало якість

навчально-виховного процесу. Так, за даними земської статистики, на

1 січня 1916 р з усіх вчителів «інородческіх» шкіл Уфімської губер-

ванні тільки 63% знали рідну мову своїх підопічних «більш-менш

грунтовно », а 23% шкільних вчителів не знали його зовсім.

Підготовка педагогічних кадрів значно відставала від потребно-

стей освіти. До 1917 р Уфімської губернії був один Учительський ін- 44

ститут, відкритий в 1909 р і не мав, однак, статусу вищого навчального

закладу. Крім того, були три вчительські семінарії (в Благовещен-

ську, Белебей і Стерлитамаке), Бірськ інородческое вчительська школа, та-

тарно-башкирські трирічні педагогічні курси в Уфі, ряд церковно

вчительських шкіл, нарешті, педагогічні курси, відкриті при деяких

навчальних закладах, головним чином, вищих початкових училищах.

Видавнича справа та друк. На початку XX століття видавнича справа

Уфімської губернії вступило в новий етап свого розвитку.

Під впливом промислового підйому, що охопила губернію в кон-

це XIX століття, збільшилася кількість поліграфічних підприємств не

тільки в столиці, але і в повітових містах. Як в цілому по Росії, в полі-

графічної галузі відбувалася концентрація виробництва і капіталу,

в результаті чого на початку ХХ століття у видавничій справі з'явилися акцио-

ного об'єднання. В Уфі їх налічувалося 6, в Стерлитамаке, Златоус-

ті, Мензелінскій по одному. Їх не можна назвати видавничими центрами.

Вони не спеціалізувалися на випуску певного виду продукції, а

випускали найрізноманітнішу продукцію: від канцелярських бланків та

візиток до окремих книг, журналів. Видавничо-поліграфічна діяль

ність поєднувалася з книжковою торгівлею.

Процес розвитку капіталізму безпосереднім чином позначилася

на газетно-видавничій справі. Матеріальна база газет зміцнювалася за рахунок

платних оголошень і реклам. Відбувся поділ редакторської і з-

дательской функції.

Важливою складовою видавничої справи, розвитку поліграфічек-

сой промисловості було формування загону службовців. У 1917 р

їх чисельність становила 500 осіб, які були об'єднані в про-

професійна спілка під назвою «Союз графічних мистецтв».

На розвиток друку вплинула заборонна політика місцевої адміні

ністрації. Офіційна охоронна цензура стримувала розвиток пе-

періодичній пресі. Програми існуючих газет суворо регламенту-

рованного. В результаті такої політики, наприклад, земство випускало

«Уфимський сільськогосподарський листок», освещавщій головним чином

питання ведення сільського господарства. Робоча друк перебувала на неле-

гальних положенні.

Після першої російської революції в Уфімської губернії було органі-

зовано видання на мові тюрки. Значне місце серед продукції ти-

пографій «Східна друк» ( «Шарик») і «Життя» ( «Тормиш») занима-

Чи твори художньої літератури та фольклору, підручники та

хрестоматії для новометодних шкіл, переклади російської художньої

літератури і народних казок, а також твори з історії, філософії,

етнографії тюркських народів. До революції 1917 р в губернії було з- 45

дано 260 книг на мові тюрки загальним тиражем 72131 екз. За кількістю

видань і їх загальному накладу вони поступалися майже в три рази виданням

оренбурзьких друкарень, де східне книгодрукування отримало срав-

ково більший розвиток. Видавництва «калям», «Нур», «Акча», «Ір-

шад »зіграли значну роль у виданні творів башкирського

фольклору, пам'яток історії, літератури башкирського народу. появле-

ня друкарства на мові тюрки призвело до більш широкого розповсюдження

дження книги серед татарського і башкирського читача, способствова-

ло розвитку освіти краю.

У роки першої російської революції місцеві партійні організації

налагодили випуск своїх друкованих видань. З 1 липня 1909 р неофіційна

частина «Уфимський губернських відомостей» виділилася в самостійну

проурядову газету «Уфимський край». 18 грудня 1905 р кадети

Уфи організували випуск «Уфимського вісника», з 9 квітня 1915 р кон-

ційного-демократична партія - «Уфимську життя». У підпільних

друкарнях друкувалися «Уфимський листок», «Уфимський робітник», «Сол-

датська »і« Селянська »газети. З легалізацією після лютого 1917 р

революційних партій виникла їх друк: «Вперед», есерівська «Земля і

воля ». Революційно-демократичні організації - радянські, народні

комітети прагнули здійснити випуск своїх видань. партійні га-

зети випускалися і в повітових центрах: Златоусті, Стерлитамаке, Бірськ,

Мензелінскій, Белебей.

Татарською мовою на початку ХХ століття в губернії видавалося: 2 - еже-

денні газети ( «Мусульманський світ» і «Життя») і 7 щоденних раз-

особистого політичного спрямування.

Діяльність різних громадських організацій також отража-

лась у виданнях журнального типу. Уфимское сімейно-педагогічне про-

щество друкувало ілюстрований журнал «Вісник сім'ї і школи»,

Уфимський учительський інститут - «Педагогічний журнал», правління

Оренбурзького навчального округу - «Вісник». З дитячих журналів ізвес

тен журнал «Мозаїка» Уфімської чоловічої гімназії. Після лютого 1917

м до наявних журналам додалися «Известия союзу вчителів», юмо-

ристических «Бджола» союзу біженців, «Уфимський копператор» союзу по-

споживчих кооперативів та ін. Оренбурзьке магометанское духовне

збори випускало на татарською мовою «Известия» і «Нові вісті».

З православних видань поряд з «єпархіального ведомостя-

ми »друкувалися журнали« Сівач »священика Хохлова,« Заволзький ле-

топісец »Східно-російського просвітницького товариства.

На початку ХХ століття Уфимское губернське земство виступало основним

видавцем. Його видавнича діяльність носила планомірний і неком-

мерческій характер. Різні відділи Уфимського земства випускали і 46

безкоштовно роздавали науково-популярні брошури з проблем медици-

ни, економіки, агрономії, ветеринарії. Ці книги виходили не тільки на

російською, а й татарською, башкирською, чуваському і марійській мовами. В

травні 1913 Уфимское земство скликало нараду представників земств

Росії про спільне видання підручників. Воно виробило програму і

практичні способи реалізації цього важливого завдання, але, на жаль,

ця програма не втілилася в життя.

Видавнича справа в губернії зазнавало труднощі, пов'язані з

недоліком фінансів і літературних сил, низьким рівнем освіти

більшої частини населення. Але воно відігравало зростаючу роль в економіці,

і особливо в суспільно-політичному і культурному житті, способство-

вало зростання грамотності населення і розвитку суспільної свідомості,

науки і освіти краю. Процес становлення видавничої справи отли-

чался динамізмом і йшов по наростаючій аж до політичних потря-

сеній і революції.

Література і мистецтво. Динамізм суспільно-політичного

розвитку, зростання національної самосвідомості народу, підйом грамотності,

освіти, розширення видавничої справи сприяли значні

ному пожвавленню літературного життя краю.

Башкирська література на початку ХХ століття розвивалася преимущест-

венно в руслі просвітницького реалізму. Р. Фахретдінов, З. Хаді,

М. Гафурі зачіпали в своїх творах загальнолюдські мораль-

но-етичні проблеми, замислювалися про необхідність совершенствова-

ня суспільного ладу, гармонізації людських відносин, отстаі-

вали необхідність залучення народу до європейських норм життя, до

світського знання. Продовжуючи кращі традиції башкирської поезії,

Ш. Аминев, Ф. Туйкін, С. Якшігулов оспівували у віршах любов до рідної

землі, до своїх витоків.

Посилився інтерес письменників і вчених до вивчення і поширення

усної народної творчості, в суспільстві зріло розуміння невиліковним

цінності народної культури. Відомим збирачем башкирського

фольклору був М. Бурангулов. Нелегка життя жителів Башкирії тієї по-

ри знайшла відображення у творчості видатного російського письменника М. Краше-

ніннікова.

Яскравим і самобутнім було образотворче мистецтво в краї. широ

дещо поширення набули різьблення по дереву, тиснення по шкірі, юве-

Лірні майстерність, вишивка, килимарство і інші напрямки декоратів-

но-прикладного мистецтва.

Перша ізостудія в Уфі відкрилася на початку 1910-х рр. її очолював

художник Н. Протопопов. У 1913 р в Уфі була заснована перша художест-

венная організація «Товариство любителів живопису», перейменована в 47

1916 року в «Уфимський художній гурток». Сюди входили такі з-

Укр художники, як А. Тюлькин, Ю. Блюменталь, А. Лежнєв, К. тис-

леткільдеев і інші. Організатором гуртка була М. Елгаштіна.

У 1913 р було покладено початок створенню колекції Художньо

го музею. Уродженець Уфи, відомий російський художник М. В. Нестеров по-

дарував рідному місту 102 картини зі свого зібрання. 72 полотна при-

належало кистям російських художників другої половини ХIХ - початку ХХ

ст. 30 робіт були написані самим Нестеровим. Музей відкрив двері для

своїх відвідувачів в січні 1920 року

Значну роль у мистецькому житті Уфи грав художник Д. Бур

люк, який проживав з 1915 по 1918 рр. в Башкирії і написав тут око-

ло 200 живописних робіт.

На початку ХХ століття на території Уфімської і Оренбурзької губерній

не було власних театрів, проте в краї досить часто виступали

приїжджі театральні та музичні трупи. Зростання самосвідомості народів

Башкирії сприяв формуванню національних театрів. У квітні

1906 р видатний театральний діяч І. Кудашев-Ашкадарскій вперше в

Уфі поставив спектакль на башкирською мовою «Світло і темрява» за п'єсою

А. Н. Островського «В чужому бенкеті похмілля». У травні 1907 року в Оренбурзі б-

ла організована перша професійна трупа з початківців башкір-

ських і татарських артистів під керівництвом того ж І. Кудашева-

Ашкадарского. Згодом з'явився ще ряд помітних театральних

труп - «Сайяр», «Нур», «Ширкат». Розширювалася мережа російських театрів і

аматорських драматичних гуртків.

Кінематограф також поступово проникав в культуру і побут народів

краю. До жовтневих подій 1917 року Уфімської губернії діяло 10

кіноустановок.

Певні кроки були зроблені і в розвитку музичної культу-

ри Башкирії. Ще в 1886 р в Уфі було організовано Товариство любіте-

лей співу, музики і драматичного мистецтва. сучасники неодно-

кратно відзначали інтерес і любов жителів міста до музики. Саме тут

на початку 1890-х рр. дебютував майбутній знаменитий оперний співак

Ф. І. Шаляпін.

В кінці ХІХ - початку ХХ ст. у башкир зародилася первісна

форма колективного виконавства - унисонное хоровий спів. народ-

ний поет Башкирії Сайф Кудаш в своїх спогадах зазначав, що «в

сільських школах в ту пору увійшло в практику хоровий спів віршів Ту-

кая і Гафурі ». До революції дослідники С. Рибаков і М. Султанов за-

Німа збором і систематизацією башкирської народної музики. ство

валися різні самодіяльні музичні колективи. Влітку 1916 р

уфімськими хорами під управлінням московського диригента А. Петручик 48

було дано концерт на користь поранених воїнів. Їм же через три роки був ство

дан перший в Башкирії професійний хор при політвідділу Уфім-

ського Губвоенкомата.

На рубежі XIX-XX ст. на території Башкирії спостерігався підйом

будівельної справи. Характерною особливістю архітектури краю було

стильове розмаїття. Цікавим і цікавою пам'яткою громадян-

ської архітектури в Уфі, виконаним в стилі модерн, був будинок П.

Костеріна. У цьому ж стилі з елементами еклектики були побудовані і та-

кі відомі уфимские особняки, як будинок Е. Поносова-Молло (інженерні

нер-архітектор К. Гуськов), М. Лаптєва (архітектор Л. Щербачов). До па-

мятніком неорусского стилю можна віднести Аксаковська народний дім

(1908-1920-ті рр., Архітектор П. Рудавський). Традиції давньоруського і ви-

зантійского зодчества простежуються в ряді величних церков, в

Зокрема, Олександрівської в Уфі (1886-1889) і Михайло-Архангельської

в Белебей (1900). Елементи романтизму, а також азіатські стильові моти-

ви втілилися в пам'ятниках мусульманського культового зодчества, чет

вёртой (1906 г.) і П'ятої (1906-1909) соборних мечетях Уфи.

Таким чином, зрушення в соціально-економічному та політичному

розвитку Росії і даного регіону сприяли помітному

підйому культурного життя краю. Самобутні культурні традиції перед-

простують епох поповнювалися і збагачувалися новими напрямками,

сміливими, а часом незвичайними творчими пошуками.

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК «-- попередня | наступна --» КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ
загрузка...
© om.net.ua