загрузка...
загрузка...
На головну

світ Курагиних

Світ світської черні, збочених взаємин і з оточуючими, і з близькими.

Нелюбимі героїні Толстого Будинку створити не можуть. Елен і Ганна Павлівна Шерер, символізують для автора не тільки світську бездуховність, а й абсолютну втрату жіночого начала, підміненого культом фізичної краси, розташовані на "негативному полюсі" роману.

Як ми вже говорили, внутрішня структура роману грунтується на полюсах "світу" і "війни", на протистоянні "наполеонівської" і "антинаполеонівської" ідей. І в "думки сімейної" це протівостоя¬ніе також становить основу авторських переконань. Критерієм - і критерієм безпомилковим - тут служить ставлення до дітей. І Елен, і фрейліна Шерер бездітні. Більш того: їх неможливо уявити в оточенні дітей. Абсолютний егоїзм позбавляє їх можливості мате¬рінства. І в виразному небажанні Елен мати дітей Толстой вбачає не тільки результат її безнадійної духовної зіпсованості, спустошеності, а й розумний хід природи, що позбавляє це чудовисько жіночого, материнського єства. Бо відносини з дітьми у таких людей, як Елен, глибоко нелюдські. Згадайте, якою страшною сумішшю низинних інстинктів і спонукань пов'язані один з одним члени сімейства Курагиних! Мати відчуває до дочки ревнощі і заздрість; обидва брати не приховують фізіологічного потягу до сестри; батько щиро вітає для дітей шлюби за розрахунком, брудні інтриги, кепські зв'язку ... Здається, що розростання цього гнізда гріхів і пороків можливо зупинити лише фізично - і всі троє молодших Курагиних залишаються бездітними.

Якщо люди, близькі до "наполеонівському полюсу" роману, дітей мають і люблять - нехай навіть любов'ю нижчої, сліпий, інстинктивної (як Анна Друбецкая), то сам Наполеон і герої, йому еквівалентні (Елен), не здатні навіть на це. Згадаймо блискуче опис Наполеона перед портретом сина: він глянув - "і зробив вигляд задумливою ніжності". Здавалося б, яким би негідником ні була ця людина, чому він не може любити рідного сина? Але немає, в морально-філо¬софской системі Толстого всі глибоко взаємопов'язано, і Наполеон, що втілює в собі нелюдську ідею війни, не може відчувати людські почуття чистої любові, щирої прихильності. Занадто глибоко досліджує автор природу психологічної та емоційного життя, дія законів світопорядку в рамках особистості. І це дослідження приводить його до висновку страшного: нелюдська, антінравственная ідея війни, захопивши особистість, руйнує її дощенту, випалює все людські якості і залишає лише низинні інстинкти, що живлять саму ідею - невгамовним марнославство, абсолютний егоїзм, прагнення до руйнування.

Війна і мир. Проблема заголовки. «-- попередня | наступна --» світ Ростові
загрузка...
© om.net.ua