загрузка...
загрузка...
На головну

Партизанський рух в роки Великої Вітчизняної війни

Народна боротьба на окупованій ворогом території велася двома шляхами - в формі партизанського і підпільного руху. Боротьба в тилу ворога вирішувала дві основні задачі - розвідки і знищення живої сили противника, його пособників і військової техніки. Перші партизанські загони стали створюватися влітку 1941 р Першим партизанським загоном в Білорусії став загін «Червоний Жовтень». Командир загону Т. папірець і його заступник Ф. Павловський першими серед партизан були удостоєні звання Героя Радянського Союзу. З кінця 1941 р ряді районів почалося об'єднання дрібних загонів в більші. У три бригади об'єдналися всі загони півдня Ленінградської області. Свої бойові операції вони почали проводити разом з загонами Калінінської області. У районі озера Ільмень був створений перший «партизанський край», який контролював понад 300 населених пунктів. У квітні 1942 р на основі партизанського загону на чолі з М. Шмирьова ( «батько Минай») була створена 1-я Білоруська партизанська бригада. До кінця 1941 р на окупованій території діяло понад 2 тис. Партизанських загонів загальною чисельністю понад 90 тис. Чоловік. Вони дезорганізовували тил гітлерівських військ на всіх напрямках радянсько-німецького фронту. До літа 1942 р керівництво партизанським рухом було централізовано. 30 травня 1942 р при Ставці Верховного Головнокомандування ДКО створив Центральний штаб партизанського руху, начальником якого був призначений перший секретар ЦК КП (б) Білорусії П. Пономаренко, і республіканські штаби. Штаби партизанського руху були створені і при військових радах фронтів. З осені 1942 р різко посилена допомога «Великої землі» партизанам і підпільникам кадрами фахівців і озброєнням. З цього часу стали проводитися партизанські рейди по глибоких тилах противника, метою яких були активізація партизанського руху на окупованій території і нанесення ударів по комунікаціях і живій силі ворога. У вересні-листопаді 1942 р були зроблені глибокі рейди двох з'єднань українських партизан під командуванням С. А. Ковпака і А. Н. Сабурова. Двома паралельними колонами, в складі яких було близько 3 тис. Чоловік, вони пройшли більше 700 км з Брянського лісу на північ Правобережної України, форсували Десну, Дніпро, Прип'ять. Пізніше партизанські рейди проводилися і в інших стратегічно важливих регіонах. Напередодні Курської битви партизани організували масові диверсії в тилу ворога, завдаючи ударів по його найважливішим транспортним лініях. Близько 10% військ зняли німці з фронту для проведення каральних експедицій проти партизан. В ході стратегічного наступу влітку-восени 1943 р була проведена операція «Рейкова війна». До кінця 1943 р в Білорусі було 122 тис. Партизан, на Україні - 43,5 тис., В Ленінградській області - 35 тис., В Орловській області - понад 25 тис., В Криму - понад 11 тис., В Литві - близько 10 тис., в Естонії - 3 тис. Своєю максимальної чисельності партизанська армія досягла до літа 1944 року - 280 тис. чоловік. Потім більшість партизан увійшло до складу діючої армії. Більше 230 партизан і підпільників були удостоєні звання Героя Радянського Союзу. Назавжди залишаться в народній пам'яті подвиги молодих партизанок Лізи Чайкіної і Зої Космодем'янської, героїв-підпільників Краснодона та групи Володимира Сєчкіна в Орлі, а також багатьох інших відомих і безіменних героїв Великої Вітчизняної війни.

Радянський тил в роки Великої Вітчизняної війни. «-- попередня | наступна --» Зовнішня політика СРСР в роки Великої Вітчизняної війни і проблема другого фронту.
загрузка...
© om.net.ua