загрузка...
загрузка...
На головну

Лірика як рід літератури. ліричні жанри

Лірика як літературний рід протистоїть епосу, і драматургії, тому при її аналізі слід надзвичайно враховувати родову специфіку.Якщо епос і драма відтворюють людське буття, об'єктивну сторону життя, то лірика - людську свідомість і підсвідомість, суб'єктивний момент. Епос і драма зображують, лірика виражає. Можна навіть сказати, що лірика належить зовсім до іншої групи мистецтв, ніж епос і драматургія - ні до образотворчим, а до експресивним.

Сказане стосується в першу чергу зображеного світу, який в ліриці будується зовсім не так, як в епосі і драмі. Стильова домінанта, до якої тяжіє лірика, - це психологізм, але психологізм своєрідний. В епосі і частково в драмі ми маємо справу із зображенням внутрішнього світу героя як би з боку, в ліриці ж психологізм експресивний, суб'єкт висловлювання та об'єкт психологічного зображення збігаються. Внаслідок цього лірика освоює внутрішній світ людини в особливому ракурсі: вона бере переважно сферу переживання, почуття, емоції і розкриває її, як правило, в статиці, але зате більш глибоко і жваво, ніж це робиться в епосі.Підвладна ліриці і сфера мислення; багато ліричні твори побудовані на розгортанні не переживання, а роздуми (правда, воно завжди забарвлене тим чи іншим почуттям). Така лірика ( «Брожу я вздовж вулиць галасливих ...» Пушкіна, «Дума» Лермонтова, «Хвиля і дума» Тютчева і т. П.) Називається медитативної. Але в будь-якому випадку зображений світ ліричного твору - це перш за все психологічний світ. Ця обставина особливо слід враховувати при аналізі окремих образотворчих (правильніше було б називати їх «псевдоізобразітельнимі») деталей, які можуть зустрічатися в ліриці. Зауважимо насамперед, що ліричний твір може обходитися і зовсім без них - так, наприклад, у вірші Пушкіна «Я вас любив ...» всі без винятку деталі психологічні, предметна деталізація повністю відсутня. Якщо ж предметно-образотворчі деталі і з'являються, то вони виконують ту саму функцію психологічного зображення: або побічно створюючи емоційний настрій твору, або стаючи враженням ліричного героя, об'єктом його рефлексії і т. П. Такі, зокрема, деталі пейзажу. Наприклад, у вірші А. Фета «Вечір» немає, здається, жодної власне психологічної деталі, а є лише опис пейзажу. Але функція пейзажу тут - за допомогою підбору деталей створити настрій спокою, умиротворення, тиші. Те ж саме можна сказати і про що зустрічаються в ліричних творах деталях портрета і світу речей - вони виконують в ліриці виключно психологічну функцію. В ліричному творі ми не аналізуємо ні сюжету, ні персонажів, ні предметних деталей поза ними психологічної функції, - тобто не звертаємо уваги на те, що принципово важливо в епосі. Зате в ліриці принципову важливість набуває аналіз ліричного героя.

Лірика тяжіє до малому обсягу і, як наслідок, до напруженої і складної композиції. У ліриці частіше, ніж в епосі і драмі, застосовуються композиційні прийоми повтору, протиставлення, посилення, монтажу. Виняткову важливість в композиції ліричного твору набуває взаємодія образів, часто створює двоплановість і багатоплановість художнього сенсу.

Стильові домінанти лірики в області художньої мови - це монологізм, риторичність і віршована форма. Ліричний твір в переважній більшості випадків побудовано як монолог ліричного героя, тому нам немає необхідності виділяти в ньому мова оповідача (вона відсутня) або давати мовну характеристику персонажів (їх теж немає).Однак деякі ліричні твори побудовані в формі діалогу «дійових осіб» ( «Розмова книгаря з поетом», «Сцена з« Фауста »Пушкіна,« Журналіст, читач і письменник »Лермонтова). У цьому випадку вступають в діалог «персонажі» втілюють в собі різні грані ліричної свідомості, тому не мають своєї власної мовної манери; принцип монологізму витримується і тут. Як правило, мова ліричного героя характеризується літературної правильністю, тому аналізувати її з точки зору особливої мовної манери також немає необхідності.

Випадок, коли лірика використовує не віршовану, а прозаїчну форму (жанр так званих віршів у прозі в творчості А. Бертрана, Тургенєва, О. Уайльда), підлягає обов'язковому вивченню та аналізу, оскільки вказує на індивідуальне художнє своєрідність.

Специфіка ліричного роду впливає і на змістовний аналіз. Маючи справу з ліричним віршем, важливо перш за все осмислити його пафос, вловити і визначити провідний емоційний настрій. У багатьох випадках правильне визначення пафосу робить непотрібним аналіз інших елементів художнього змісту, особливо ідеї, яка часто розчиняється в пафосі і не має самостійного існування: так, у вірші Лермонтова «Прощай, немита Росія» досить визначити пафос інвективи, у вірші Пушкіна «згасло денне світило ...» - пафос романтики, у вірші Блоку «Я Гамлет; холоне кров ... »- пафос трагізму.

Літературний рід. «-- попередня | наступна --» Епос як рід літератури. Епічні жанри.
загрузка...
© om.net.ua