загрузка...
загрузка...
На головну

Проблеми підвищення ефективності діяльності ООН (реформування)

Зацій.

Спеціалізовані установи ООН як особливий вид міжнародних органі-

У систему ООН входять Секретаріат ООН, програми та фонди ООН, спеціалізованих

ні установи ООН. Ці органи і організації, пов'язані з ООН спеціальними соглаше-

нями, надають доповіді ЕКОСОР і (або) Генеральної Асамблеї. Вони мають соб

недержавні бюджети і керівні органи, встановлюють напрямки своєї діяльності

і надають технічну допомогу і ін. види практичної допомоги практично у

всіх областях економічної і соціальної діяльності.

Спеціалізовані установи ООН - особливий вид міжнародних організацій, кото

які входять в систему ООН і дозволяють їй мати універсальної компетенцією. дані

організації за своєю компетенцією повинні стосуватися тільки певних напрямків з-

співробітництва між державами (спеціальна компетенція міжнародних організа

ций). Спеціалізовані установи характеризуються також стійким зв'язком з ООН,

яка оформляється шляхом укладення спеціальних угод між ними і ЕКОСОР.

Поняття спеціалізованих установ ООН дано в ст.57 Статуту ООН: «Різні

спеціалізовані установи, створені міжурядовими угодами і про-

ліковані широкої міжнародної, визначеної в їх установчих актах, відпо-

стю, в галузях економічного, соціального, культури, освіти, охорони здоров'я і по-

подібних областях будуть поставлені в зв'язок з Організацією ».

Більш ніж піввікова діяльність Організації дозволяє говорити про її позитивному

внесок в розвиток сучасних міжнародних відносин.

Однак при всій значимості ролі ООН в сучасному світі, виконання нею статутних

задач не можна визнати досить ефективним. З часу створення ООН в 1945 році в

світі відбулося понад 120 збройних конфліктів, в тому числі ініційовані посто-

яннимі членами Ради Безпеки (Військова акція НАТО проти союзної республіки

Югославії в 1999 р), в яких загинуло 22 млн осіб, як і раніше в злиднях про-

живає більше половини населення земної кулі, не завжди приносять позитивні результати

миротворчі операції ООН (наприклад, в Сомалі 1992-1995 рр., в Сьєрра-Леоне 2000 р в

86

Анголі 1998 г.), що є причиною безперервної критики ООН, вимог, осо

ливо з боку країн, що розвиваються, радикального перегляду її Статуту.

Зазначені недоліки є наслідком не стільки через недосконалість її Статуту, системи

колективної безпеки ООН, скільки з небажання окремих держав, в тому числі

великих держав, дотримуватися основоположних принципів міжнародного права, закріплений

лені в Статуті, і міжнародні зобов'язання, що містяться в конвенціях, учасника-

ми яких вони є. Це підтверджується одноголосним прийняттям в 2000 р на сесії

Генеральної Асамблеї ООН Декларації тисячоліття ООН. У Декларації була визначення

на стратегія ООН в епоху глобалізації, в якості першочергових завдань якої визна

лялось: «боротьба за розвиток для всіх народів світу, боротьба з бідністю, неуцтвом і болез-

нями, боротьба з несправедливістю, насильством і терором і злочинністю, боротьба з дегра-

даціей і руйнуванням нашого спільного дому ».

З метою перетворення ООН в більш ефективний інструмент для виконання зазначених

задач в ній пропонується визнати центральне місце Генеральної Асамблеї як головного

директивного дорадчого органу ООН і дати їй можливість виконувати цю роль; ре-

формувати Раду Безпеки ООН у всіх аспектах; зміцнити і підвищити роль

ЕКОСОР, щоб дати йому можливість виконувати його повноваження, визначені Статутом;

зміцнити Міжнародний Суд, щоб забезпечити правосуддя і верховенство права в між-

родного справах; проводити координацію дій і консультації між головними орга

нами; забезпечити ООН наділення ресурсами, необхідними для виконання повноважень;

закликати Секретаріат до ефективного використання цих ресурсів шляхом застосування пе-

редових технологій і методів управління; надати приватним особам, неурядові

тиментом міжнародним організаціям ширші можливості для сприяння до-

стижения цілей і здійснення програм ООН.

Ще в 1974 році Генеральна Асамблея ухвалила заснувати Спеціальний комітет по

Статуту ООН, який з 1975 року був скликаний як Спеціальний комітет по Статуту ООН і

посилення ролі Організації з метою розгляду пропозицій щодо Статуту ООН

і посилення ролі Організації в справі підтримки і зміцнення миру і безпеки, роз-

ку співпраці між усіма народами і розвитку норм міжнародного права в відно

шеніі між державами.

Основні напрямки адаптації Статуту ООН до мінливих умов розвитку між-

народних відносин:

1. шляхом тлумачення Статуту (мається на увазі компетенція).

2. прийняття документів, які конкретизують і розкривають положення Статуту ООН.

3. система «резервних угод» передбачає завчасне виділення держ-

ударствамі національних військових контингентів, цивільного персоналу, інших ресурсів

і підтримання їх на умовленому рівні готовності до розгортання, як тільки це пона-

домогтися ООН.

4. новим важливим пріоритетом є поворот в сторону співпраці з громадян-

ським суспільством - з неурядовими організаціями, профспілками, діловими кола-

ми і т. п. - для заохочення практичного партнерства в здійсненні цілей і заду органі-

зації.

5. адміністративні та організаційні реформи:

а) зміна органів і установ ООН, включаючи розширення складу Ради безпеки

ності, реорганізацію ЕКОСОР, Ради з питань опіки;

б) перегляд шкали внесків, що сплачуються Організації державами-членами, а також

в) шляхи поліпшення загальної координації роботи ООН та її системи.

З метою сприяння Генеральному секретарю у виконанні покладених на нього обов'язок

ностей з проведення реформ в 1998 р було засновано нову посаду - I заступника

Генерального секретаря. На 59 сесії Генеральної Асамблеї було заслухано та схвалено До-

скарб Групи високого рівня з питань загроз, викликів і змін. Шляхи зміцнення ООН

передбачає Розділ V Підсумкового документа Саміту 2005 року «Зміцнення ООН».

87

Функції та повноваження головних органів ООН. «-- попередня | наступна --» Поняття, джерела і принципи права прав людини.
загрузка...
© om.net.ua