загрузка...
загрузка...
На головну

Порядок розробки та укладення міжнародних договорів

Мета, форма, мова міжнародного договору.

Укладаючи міжнародний договір держави переслідують певну мету. вона

визначається або в преамбулі, або в перших статтях договору.

У поняття форми договору входять найменування договору, спосіб його укладення, мова і

структура договору.

Договори можуть іменуватися по-різному: угода, договір, пакт, хартія, білль і ін.

Договір може укладатися в письмовій або усній формі ( «джентльменська соглаше-

ня »). Особливою формою є угода шляхом обміну нотами з тотожним содер-

жанием. Угода з того чи іншого питання може бути зафіксовано також в сов

місцевому заяві або комюніке, в декларації. Договір може бути укладений шляхом

прийняття паралельних резолюцій (в рамках міжнародних організацій).

Двосторонній міжнародний договір може бути опублікований на мовах країн, кото

які його розробили. За домовленістю сторін може бути використаний нейтральний про-

загальноприйнятою мовою. При укладанні багатостороннього міжнародного договору сторони са

ми визначають мову, на якому буде опубліковано оригінальний примірник договору. ес-

Чи договір укладається в рамках міжнародних організацій, то перевага віддається

офіційної мови (мов) цієї організації.

До структури договору відносяться його складові частини, такі як назва договору, преам-

булу, основна і заключна частини, підписи сторін.

Укладення договору - тривалий переговорний процес, що складається з ряду послідовно

тільних стадій. До них відносяться:

1) підготовка і прийняття тексту договору (розробка узгодженого тексту);

2) встановлення його автентичності;

3) вираз згоди на обов'язковість договору (визнання юридично зобов'язання

ної сили договору).

67

Держави укладають договори в особі своїх вищих органів влади і управління,

встановлених в конституціях та інших внутрішньодержавних актах. міжнародні ор

ганізації укладають договори через свої компетентні органи, зазначені в їхніх статутах.

Договори укладаються, як правило, спеціально уповноваженими на те особами, кото

рим видається спеціальний документ, званий повноваженнями. Повноваження можуть вида-

тися на всі стадії укладання договору або на певну стадію. видача полномо-

чий здійснюється відповідно до внутрішнього законодавства. При укладанні дво-

сторонніх договорів учасники обмінюються повноваженнями, а при укладанні многосто-

ронніх - створюється спеціальний комітет з перевірки повноважень.

Підготовка та прийняття тексту договору здійснюється шляхом переговорів через

звичайні дипломатичні канали, т. е. двосторонніх переговорів спеціальних делегацій,

на міжнародних конференціях і в міжнародних організаціях.

Проекти багатосторонніх договорів нерідко готуються органами міжнародних

організацій, наприклад, Комісією міжнародного права ООН. Для остаточної доопрацю-

лення тексту договору міжнародна організація може скликати міжнародну кон-

Ренцо, до участі в якій запрошуються всі держави, в т. ч. і не члени організації.

Проект тексту міжнародного може бути розроблений і на спеціально скликаній між-

рідний конференції.

Прийняттям тексту договору закінчуються переговори між державами относитель-

але підготовки цього тексту. Згідно ст. 9 Конвенції 1969 року текст договору приймається

за згодою всіх держав, що беруть участь в його складанні. На міжнародних конфе-

Ренцо текст договору приймається відповідно до їх правилами процедури. У між-

рідних організаціях текст договору приймається шляхом прийняття відповідної Резолюції

Люції.

Після того, як узгоджений текст договору прийнятий, стає необхідним удосто-

вірити, що даний текст стає остаточним і не підлягає змінам з боку

уповноважених. Ця процедура називається встановленням автентичності тексту дого

злодія або його аутентифікації. Ст. 10 Віденської конвенції рекомендує встановлювати аутен-

тичность тексту договору шляхом підписання, підписання ad referendum або парафування

представниками цих держав тексту договору або заключного акта конференції,

що містить цей текст.

Парафування - постраничное підписання тексту договору ініціалами представників

держав або міжнародних організацій.

Текст багатостороннього договору включається в заключний акт міжнародної кон-

ції або в резолюцію міжнародної організації про схвалення договору. підпи-

ня такого акта прирівнюється до встановлення автентичності тексту договору.

Підписання ad referendum (умовне підписання) означає, що таке підписання потре-

ється в подальше схвалення відповідною державою або міжнародною органі-

зацией. Різниця між умовним підписанням і парафуванням полягає в тому, що після

схвалення умовне підписання стає остаточним, а після парафування, як

правило, необхідно повне, або остаточне підписання.

Повний підписання також може грати роль встановлення автентичності договірного

тексту, якщо в подальшому договір потребує ратифікації або затвердження.

Згода держави на обов'язковість для нього міжнародного договору може бути

виражено шляхом підписання договору, обміну документами, які становлять договір, раті-

фикации договору, прийняття, затвердження або приєднання до нього або іншим способом, про

яких домовилися сторони.

Найбільш поширений спосіб - підписання (він застосовується, якщо договір в по-

нейшем не підлягає ратифікації або затвердженню). Остаточним підписанням являет-

ся також підписання ad referendum, якщо воно підтверджується державою. Міжнародна

практика виробила певні правила підписання міжнародного договору, які

звуться альтернату (принцип чергування назв держав і підписів його перед-

ників).

68

Ратифікація - акт офіційного підтвердження договору. Ратифікація - це утвержде-

ня договору вищим органом державної влади. Цей міжнародно-правовий акт

втілюється в ратифікаційної грамоти. Згідно з Віденською конвенцією 1969 р (ст.15) раті-

фикация передбачає обмін ратифікаційними грамотами при укладанні двосторонніх

договорів і здачу на зберігання депозитарію ратифікаційної грамоти при укладенні

багатосторонніх договорів.

Ратифікація також втілюється у внутрішньодержавному акті (в Республіці Білорусь

- Законі). У Республіці Білорусь договори ратифікує парламент - Національні зібрання

ня. Перелік договорів, що підлягають ратифікації визначено в ст. 19 Закону «Про між-

рідних договорах Республіки Білорусь ».

У договорах за участю міжнародних організацій замість ратифікації застосовується

акт офіційного підтвердження договору.

Згода держави на обов'язковість для нього міжнародного договору може Вира

тулитися прийняттям або затвердженням договору на умовах, подібних до тих, які за-

няются до ратифікації. Затвердження (конфірмація) - остаточне схвалення договору

главою держави, уряду або відомства, в залежності від того, до чиєї компетен-

ції відноситься договір. У Республіці Білорусь твердженням (прийняття) підлягають до-

ри, що не підлягають ратифікації, і які не вступають в силу з дня підписання (ст.21 Закону

«Про міжнародні договори»). Прийняття, затвердження оформляється у вигляді нот, листів і

ін. документів.

Згода держави на обов'язковість договору може бути виражено шляхом приєдналась

нання до договору. Приєднання зазвичай здійснюється до вже вступив в силу до-

ру. Як правило, приєднання здійснюється тими ж органами, що і ратифікація або

твердження. Цей порядок закріплений в Законі «Про міжнародні договори РБ» (ст.23).

Приєднання до міжнародного договору оформляється шляхом повідомлення, здачі на

зберігання депозитарію акту (протоколу) про приєднання.

Республіка Білорусь може визнати обов'язковість міжнародних договорів шляхом

правонаступництва у випадках, передбачених міжнародним правом (ст.24 Закону).

Договорах. «-- попередня | наступна --» Дія договорів у часі і просторі, щодо третіх держав.
загрузка...
© om.net.ua