загрузка...
загрузка...
На головну

Поняття і види мирних засобів вирішення міжнародних суперечок

Поняття і класифікація міжнародних суперечок.

МЕХАНІЗМ ВИРІШЕННЯ СПОРІВ У МІЖНАРОДНОМУ ПРАВІ

ТЕМА

Підтримання міжнародного миру і безпеки є найважливішим завданням совре-

менного міжнародного права, що виражається в одному з основоположних принципів

міжнародного права - принципі мирного вирішення міжнародних суперечок. особлива зна

чімость принципу мирного вирішення спорів для міжнародної спільноти подтвер-

ждается тим, що він закріплений в Статуті ООН і у всіх міжнародних актах, викладають

принципи міжнародного права.

Міжнародний спір - це конкретне розбіжність у думках суб'єктів міжна

ного права, що стосується фактів, права або політики, при наявності якого вимога або

заяву одного боку зустрічаються з відмовою, зустрічним позовом або спростовуються дру-

шими сторонами.

Виходячи з даного визначення, в якості основних характеристик міжнародного спо-

ра можна виділити наступні:

1) розбіжність повинна бути конкретним, т. Е. Вона повинна мати цілком певну з-

тримання;

2) розбіжність повинна виражатися у зустрічних претензії або суперечать один

одному заявах сторін спору.

Міжнародний спір необхідно відрізняти від т. Н. «Міжнародної ситуації», представ

ляющие собою розбіжність, яке може привести до міжнародних тертя або викликати

61

суперечка, але не супроводжується явними взаємними претензіями втягнутих у ситуацію

суб'єктів. Різниця між суперечкою та ситуацією має цілком певне правове значення

ня. При розгляді міжнародного спору в РБ ООН бере участь в суперечці член Ради

зобов'язаний утримуватися від голосування, а при розгляді ситуації не зобов'язаний. Крім того,

тільки міжнародний спір, але не ситуація, може стати предметом розгляду в між-

народних судових інстанціях.

З метою впорядкування даного різноманіття суперечок і вибору найбільш підходящого

засоби мирного врегулювання їх окремих видів доцільно проведення классифи-

кации міжнародних суперечок з таких підстав.

1. Предмет суперечки. Так, виділяють територіальні суперечки, юрисдикційні спори, спо

ри про дипломатичну захист, спори в галузі морського права і т. д ..

2. Природа спору. По даній підставі розрізняють а) спори про факти (про вже проізо-

йшли події); б) спори про право (про застосування норм або принципів міжнародного

права до конкретної ситуації, а також про справедливість існуючих правових норм і це-

лесообразно їх зміни); в) процедурні суперечки (яким чином і з використанням

яких процедур повинні вирішуватися спори про факти або право).

3. Природа відносин між сторонами спору. Часто буває складно визначити, суще-

ствует чи суперечка між сторонами, які мають тривалі відносини, або між сторо-

нами, які тільки час від часу взаємодіють один з одним. У той же час ха-

рактерно, що кошти мирного вирішення спорів, які обираються суб'єктами, які мають

тривалий позитивний досвід відносин, відрізняються від засобів, що обираються суб'єкта-

ми, що співробітничали рідко або нерегулярно.

4. Ступінь важливості спору для сторін. Очевидно, що є величезна різниця, коли одна

зі сторін вважає вирішення спору в свою користь життєво важливим для своїх національних

них інтересів, або ж вона згодна поступитися і піти на компроміс.

5. Вплив спору на інтереси інших суб'єктів міжнародного права або на між-

рідне співтовариство в цілому. Те, що суперечка може зачіпати інтереси інших держав або

міжнародних організацій, є вельми важливим для вибору засобів його урегулювання

ня. Дане твердження ґрунтується на положеннях Статуту ООН, в яких передбачати

ються особливі процедури для суперечок, які загрожують міжнародному миру і безпеці.

6. Характер спору. Нерідко проводиться відмінність між так званими «правовими»

або «підлягають розгляду в суді» спорами і «політичними», «неправовими» або

«Не підлягають розгляду в суді» спорами. Суть відмінності між «правовими» і «по-

політично »спорами полягає в тому, що деякі суперечки мають специфічні риси, ко

які роблять їх, зокрема, відповідними або ж невідповідними для дозволу посред-

ством використання процедури судового чи арбітражного розгляду.

Мирні засоби вирішення міжнародних суперечок - це засоби, що застосовуються суб'єктів незалежно від

єктами міжнародного права з метою врегулювання суперечок між ними відповідно до

принципом мирного вирішення міжнародних суперечок.

У статті 33 (1) Статуту ООН закріплюється перелік засобів, за допомогою яких реалізует-

ся принцип мирного вирішення міжнародних суперечок. До таких засобів відносяться пере-

говори, обстеження, посередництво, примирення, арбітраж, судовий розгляд,

звернення сторін спору до регіональних органів і угодами або іншим мирним середовищ

ствам за своїм вибором. Як випливає з тексту статті, цей перелік не є ісчерпи-

вающим: міжнародному праву відомі й інші засоби: добрі послуги, консультації та

пр. Крім того, відповідно до Статуту ООН певними повноваженнями в питаннях

врегулювання міжнародних суперечок мають СБ ООН і ГА ООН.

Переговори. Більшість міждержавних суперечок вирішуються шляхом прямих пере-

говірок. Переговори - найбільш часто використовуваний засіб вирішення спорів на між-

народної арені, оскільки часто мирне співіснування держав і досягнення ком-

62

Місія є більш важливим, ніж вирішення питання, яку державу є винуватцем

конфлікту, а яке - жертвою.

Добрі послуги. У широкому сенсі слова поняття «добрі послуги» означає вступ

держави або міжнародної організації в міжнародний спір з метою встановлення

контактів між сторонами спору. Добрі послуги надаються виключно суб'єкта-

ми, які не залучені в конфлікт. Добрі послуги можуть бути запропоновані третім дер-

вою або міжнародною організацією з власної ініціативи або на прохання од-

ної або декількох сторін спору. У будь-якому випадку згода на надання добрих послуг долж-

але бути отримано з боку всіх учасників спору.

Обстеження (встановлення фактів). Під цим розуміється процедура, метою якої

є з'ясування достовірності фактів, що становлять сутність міжнародного спору.

Обстеження проводиться спеціальною комісією (званої зазвичай комісією по

встановлення фактів), яка, як правило, складається з рівної кількості представників сто-

рон. Іноді в комісію включаються представники третьої держави або посадові

особи міжнародних організацій. У рідкісних випадках обстеження доручається одному або

кільком посадовим особам міжнародної організації.

Процедура примирення і посередництво. Досить складно провести різницю

між примирної процедурою і посередництвом; їх часто використовують як равноцен-

ні або взаємозамінні. Обидві процедури передбачають вступ третьої сторони в

суперечка між державами з метою участі в її розв'язанні. Третьою стороною може бути

держава, міжнародна організація або приватні особи.

Пропозиції третьої сторони в обох процедурах можуть бути обмежені процедурними

питаннями, або може пропонуватися рішення по суті конфлікту. Мета цих дій -

зблизити точки зору сторін і знайти прийнятний компроміс. Обидва види врегулювання

виходять за рамки встановлення фактів і розслідування, мета яких - просто неупереджене

прояснення ряду спірних фактів.

Посередництво. Під ним розуміється засіб мирного врегулювання спору, при кото

ром не використовується у суперечці держава або міжнародна організація веде переговори

зі сторонами спору з метою вироблення компромісного рішення або загальних принципів для

його досягнення. У якості посередників можуть виступати одне або декілька держав

або міжнародна організація, які можуть діяти за власною ініціативою або

на прохання однієї або декількох сторін спору.

У цій сфері немає правил судочинства. Процес складається з переговорів у присутності

або за участю посередника, іноді навіть під його керівництвом.

Примирення. Під ним розуміється засіб мирного вирішення спорів, при використанні

ванні якого призначається сторонами спору комісія з приватних осіб виконує одновре-

Саме функції встановлення фактів і посередництва. Одна сторона (в обов'язковій си

СТЕМ) або обидві сторони спору можуть ініціювати процедуру примирення. примирення

особливо ефективно при вирішенні спорів, що не підлягають судовому розгляду.

Правила примирної процедури є більш формальними, ніж при посредніче-

стве, і обумовлені або у відповідних договорах, або їх формування залишено на

розсуд органів примирення.

Відповідальність міжнародних організацій. «-- попередня | наступна --» Міжнародне судовий розгляд. Міжнародний Суд ООН.
загрузка...
© om.net.ua