загрузка...
загрузка...
На головну

Правовий статус іноземців

Правове регулювання громадянства Республіки Білорусь.

Закон Республіки Білорусь «Про громадянство Республіки Білорусь» (далі - Закон), кото

рий детально регламентував принципи, порядок та підстави набуття і прекраще-

ня білоруського громадянства діє в редакції від 22 червня 2006 р Ст.10 і п.17 ст.84

Конституції Республіки Білорусь, зазначений Закон, Положення про порядок розгляду

питань, пов'язаних з громадянством Республіки Білорусь, затверджене Указом Президен-

та Республіки Білорусь від 17 листопада 1994 № 209 в редакції від 27 липня 2009 року, а також

ряд багатосторонніх і двосторонніх міжнародних договорів Республіки Білорусь з-

становлять законодавчу основу регулювання інституту білоруського громадянства.

Громадянство Республіки Білорусь - це стійкий правовий зв'язок особи з Рес-

публікою Білорусь, що виражається в сукупності їх взаємних прав, обов'язків і від-

відповідальності, заснована на визнанні та повазі гідності, основних прав і сво-

бод людини.

Аналіз законодавства дозволяє виділити наступні принципи білоруського

громадянства: принцип стабільності громадянства, принцип захисту і заступництва з

боку держави громадянам Республіки Білорусь як на території Білорусі, так і

за її межами,принцип невидачі громадян, принцип рівного громадянства, принцип

свободи вибору громадянства, принцип уникнення випадків безгромадянства, принцип вер-

ховенства міжнародних договорів над національним законодавством про громадян-

стве

Вихід з громадянства є найбільш часто зустрічається підставою його пре-

кращения. Громадянство Республіки Білорусь втрачається:

1) внаслідок вступу особи на військову службу, службу в поліцію, органи

безпеки, юстиції або інші державні органи іноземної держави при

відсутності підстав, передбачених ст. 20 Закону;

2) за заявою батьків (єдиного з батьків) щодо дитини,

придбав за народженням поряд з громадянством іноземної держави

громадянство Республіки Білорусь. Втрата громадянства Республіки Білорусь дитиною в

віці від 14 до 18 років допускається тільки за згодою дитини, вираженого в

письмовій формі і нотаріально посвідченого;

3) за підставами, передбаченими міжнародними договорами Республіки

Білорусь.

Законом, а також Положенням про порядок розгляду питань, пов'язаних з

громадянством Республіки Білорусь, затвердженим Указом Президента Республіки

Білорусь від 17 листопада 1994 р №209 в редакції від 27 липня 2009 р визначено

державні органи, повноважні приймати рішення з питань громадянства, а

також детально регламентовано порядок їх діяльності. До них відносяться органи

внутрішніх справ - стосовно осіб, які постійно проживають в Республіці

Білорусь, а також органи дипломатичної служби - по відношенню до осіб, постійно

які проживають за кордоном.

Особи, які перебувають на території держави і не мають його громадянства, в

доктрині іменуються узагальненим терміном «іноземці». Під іноземцями зазвичай

розуміють як іноземних громадян, т. е. осіб мають громадянство іноземної дер-

дарства, так і осіб без громадянства (апатридів), т. е. тих, хто не має докази

наявності у них громадянства будь-якої країни.

Правовий статус іноземців визначається як внутрішнім законодавством каждо-

го держави, так і міжнародно-правовими нормами. Правовий режим іноземців -

це правовий статус, який визначає обсяг їх прав і обов'язків на території дер-

дарства перебування.

У літературі зазвичай виділяють наступні види правового режиму іноземців.

1) Національний режим, Що означає зрівнювання іноземців в правах з граждана-

ми даної держави. Він може бути передбачений як внутрішньодержавним зако

ством, так і міжнародними договорами. Зазвичай таке зрівняння устанав-

ється лише на умовах взаємності, причому на практиці неможливо повністю при-

рівняти іноземців до власних громадян.

2) Режим найбільшого сприяння означає, що іноземцям предостав-

ляють в якійсь галузі права і свободи, або встановлюються такі обов'язки,

які передбачені для громадян будь-якої третьої держави. Таким чином, цей ре-

жим повинен бути не менш сприятливим, ніж режим, який поширюється на будь-

бою третьої держави. Його природа носить виключно договірний характер. він мо

жет надаватися, наприклад, в сфері міжнародної торгівлі, транспорту, відправлень

ня правосуддя.

3) спеціальний режим в літературі розуміється по-різному. Існує точка зре-

ня, відповідно до якої це більш жорсткий режим в порівнянні з двома вишена-

на чолі покликаних, що означає обмеження прав іноземців в порівнянні зі статусом граж-

дан даної держави, а також покладання на них додаткових обов'язків

(Е. Г. Моісеєв, В. П. Басик).

Інші автори (Л. Н. Анісімов, Г. В. Ігнатенко) вважають, що зазначений режим харак-

теризуется наданням певних привілеїв і переваг. Наприклад, в сфе-

ре прикордонного спілкування населення (з сусідніми країнами) або для військовослужбовців,

розквартированих на території іноземних держав.

Звісно ж, що в обох випадках мова йде про різні рисах спеціального ре-

жиму, головною особливістю якого є нерівне становище іноземців, кото

рої може виражатися і в обмеженні їхніх прав, і в наданні деяких пільг і пре-

майн.

Міжнародно-правові питання громадянства. «-- попередня | наступна --» Міжнародний захист прав біженців.
загрузка...
© om.net.ua