загрузка...
загрузка...
На головну

Правонаступництво державної власності, державних боргів і дер-

дарчих архівів СРСР колишніми союзними республіками.

Процес правонаступництва на території СРСР стосувався двох видів державної влас-

ності: закордонної власності колишнього СРСР і власності, розташованої на

його території. Договір про правонаступництво щодо зовнішнього боргу та активів Союзу

РСР від 4 грудня 1991 року і більш пізні угоди показали, що інтереси держав -

республік колишнього СРСР були спрямовані, перш за все, на регламентацію проблеми

правонаступництва щодо власності, яка перебуває за кордоном. З перших кроків у де-

ності Російської Федерації намітилася тенденція, спрямована на збереження за

собою всіх активів, чому протистояли інші держави-республіки, також заинте-

ресованние в отриманні частини власності колишнього Союзу РСР.

Частки держав в активах вперше були встановлені в Договорі від 4 грудня 1991 року, та-

дещо розподіл збереглося і в наступних угодах про правонаступництво. активи та

борги СРСР розподілялися між республіками на основі єдиного агрегованого

показника. Цей показник був вироблений за допомогою факторного аналізу і ґрунтувався

на чотирьох ознаках: частках республік в експорті, імпорті, виробничому національних

ном доході і чисельності населення СРСР за 1986-1990 рр., т. е. за період, безпосередній

але попередній розпаду СРСР. Наприклад, для Росії він склав 61,34%, для Республі-

лики Білорусь - 4,13%.

30 грудня 1991 у Мінську республіки підписали Угоду про власність колишнього

Союзу РСР за кордоном, в якому взаємно визнали право кожної на відповідну

фіксовану справедливу частку. У розвиток Договору від 4 грудня 1991 року і угоді

ня від 30 грудня 1991 року було підписано Угоду про розподіл усієї власності

колишнього Союзу РСР за кордоном від 6 червня 1992 У ньому знову встановлювався порядок роз-

справи на основі єдиного агрегованого показника відповідно до тих же частками,

проте вже без урахування часткою Грузії, Латвії, Литви та Естонії, складових в сукупністю

сті 4,77%. Сторони виходили з взаємозалежності, яка існує між зобов'язанням

брати участь в погашенні і нести витрати з обслуговування зовнішнього державного

боргу і можливістю реалізації права власності кожної зі сторін на прічітающую-

ся їй частку майна за кордоном.

В результаті підписаного Республікою Білорусь і Російською Федерацією Угоди

про обслуговування зовнішнього боргу колишнього Союзу РСР від 20 червня 1992 р Білорусь передала

Росії свою частку активів в рахунок погашення своєї частини боргу.

Вплив на здійснення правонаступництва надавав і зовнішній фактор, особливо

це стосувалося боргів колишнього СРСР. В ході двох зустрічей представників фінансових ве-

відомств «великої сімки» з представниками 12 суверенних республік, що проходили в

Москві в жовтні-листопаді 1991 року, були підписані Меморандум про взаєморозуміння відноси

кові зовнішнього боргу іноземним кредиторам Союзу РСР і його правонаступництва від 28 ок-

тября 1991 року і комюніке від 24 листопада 1991, в яких викладені взаємні зобов'язання

ства сторін. Починаючи з цього моменту сформувалася стійка тенденція, проявляющая-

ся потім на протязі всього процесу правонаступництва: Росія прагнула сконцентріро-

вать в своїх руках всі активи колишнього СРСР, прийнявши на себе зобов'язання по виплаті

зовнішнього боргу, Україна чинила опір, не бажаючи йти на економічно неви-

придатні для себе компроміси.

Далі правонаступництво щодо боргів регулювалося багатосторонніми соглашені-

ями, укладених країнами, розташованими на території колишнього СРСР. першим ша-

гом в цьому напрямку стало підписання 4 грудня 1991. Договору про правонаступництво в

Відносно зовнішнього боргу і активів Союзу РСР. Його сторонами виступали держави,

які є чи були суб'єктами Радянського Союзу, і Союз СРСР як держава-

попередник. Виняток становили держави Прибалтики, які заявили, що юридич-

но вони не входили до складу СРСР і тому не є його приймачами.

Хоча в кінцевому підсумку, Договір від 4 грудня 1991 р. не був реалізований, окремі його по-

положення послужили відправним пунктом для подальшої роботи по врегулюванню про-

процесу правонаступництва. Зокрема, в ньому містилося визначення державного внеш-

нього боргу СРСР як будь-якого фінансового зобов'язання, взятого СРСР як будь-якого фінан

сового зобов'язань, взятого СРСР або іншим законним чином уповноважена на це

СРСР особою, щодо якої іншої держави, міжнародної організації або будь-якого

якого іноземного кредитора. Іншим важливим моментом цього Договору стало установ-

ня зв'язку між погашенням боргу і правом на отримання активів, а також виявлення до-

Чи колишніх республік СРСР у зовнішньому боргу останнього, так само як і в активах. вона визна

ділячи на основі єдиного агрегованого показника, який фігурував і в ряді

подальших угод.

Період багатосторонніх угод, що тривав з кінця 1991-му до середини

1992 р був перший, найстабільніший етап правонаступництва, який про-

демонстрував неспроможність договорів про правонаступництво у зв'язку з їхнім спільним характе-

ром, численними і неефективними колективними органами і відсутністю чіткого

механізму реалізації питань, в якому, перш за все, були зацікавлені иностран-

ні кредитори. Практика показала, що створення такого механізму можливо лише на базі

двосторонніх угод. 9 жовтня 1992 року це виразилося в Рішенні держав

учасниць СНД розглядати питання правонаступництва, в тому числі і щодо боргів,

на двосторонній основі шляхом укладення з іншими республіками угод, получів-

ших назву «нульових варіантів». Росії вдалося домогтися права на всі активи колишнього

СРСР, взявши на себе зобов'язання з погашення зовнішнього боргу.

Виходячи з принципу цілісності та неподільності державних архівних фондів,

знайшла відображення в Угоді про правонаступництво щодо державних архі

вов колишнього Союзу РСР від 6 липня 1992 р його учасники не претендуватимуть на фонди,

утворилися в результаті діяльності вищих державних структур колишньої Рос

кої імперії і СРСР, які зберігаються за межами їх території (ст.1 Угоди).

Одночасно учасники взаємно визнали перехід під їх юрисдикції державних

архівів, включаючи архіви загальносоюзного рівня, що знаходяться на їх території (ст.2). сле-

довательно, розділ архівів зроблений по найбільш простому критерію - територіально

му. У цьому світлі витлумачений і принцип цілісності фондів.

Жавних боргів, державних архівів. «-- попередня | наступна --» Поняття і види територій в міжнародному праві.
загрузка...
© om.net.ua