загрузка...
загрузка...
На головну

Правонаступництво держав щодо міжнародних договорів

Правонаступництво договорів відповідно до Віденської конвенції 1978 р здійснюється по-

різному. Це залежить від виду договірного зобов'язання: багатосторонній договір або дво

сторонній, вступив він в силу до моменту правонаступництва або не набув чинності. Правила правопре-

ємств пов'язані з типом правомірного переходу території від однієї держави до друго

му.

Міжнародному праву відомі, принаймні, 7 типів такого переходу.

1. об'єднання держав. Два або кілька держав припиняють своє существова-

ня як суб'єкти міжнародного права і на їх основі виникає єдину державу - ка

якісно новий суб'єкт міжнародного права. За Віденською конвенцією 1978 року нове

держава успадковує всі міжнародні зобов'язання тих держав, на місці яких

воно виникло (принцип континуитета). Прикладом такого об'єднання держав є

злиття в 1989 році НДРЙ і ЙАР і виникнення на їх основі Єменської Республіки.

Практиці відомі також випадки, коли при об'єднанні держав всі їхні договори сохра-

ли силу, але застосовувалися лише до тієї частини території об'єднаної держави, в від-

носінні якої вони перебували в силі в момент правонаступництва (при об'єднанні Сирії

і Єгипту в ОАР)

2. Наведені правила застосовуються і до випадку, коли одне або кілька держав при-

з'єднується до іншої держави. Мова фактично йде про входження однієї держави

до складу іншого, при якому «вхідне» держава втрачає свою міжнародну право-

суб'єктність, а «приймає» держава як суб'єкт міжнародного права залишається

незмінним. Це остання держава приймає на себе всі міжнародні права і обов'яз-

зательства держави, що існувала на приєднаної території. Так, в результаті

входження НДР у ФРН перша втратила свою правосуб'єктність, а друга зберегла.

3. Приєднання частини території однієї держави до іншої держави має

місце на основі договору цесії. Як правило, обумовлена територія в момент зміни на

ній державного суверенітету автоматично переходить з договірного режиму дер-

дарства-попередника в договірний режим держави-наступника (Принцип рухливості

сти договірних кордонів). При цьому новий суверен успадковує міжнародні права і орга

тва, що випливають з «локалізованих» договорів держави-попередника - до-

говірок, дія яких поширювалася виключно на територію, яка змінює

свою державну приналежність. Приклад: передача Великобританією Китаю району

Гонконгу, завершилася в 1997 році.

4. поділ держави і виникнення на території держави двох або декількох

ких держав - нових суб'єктів міжнародного права, при якому держава-

попередник перестає існувати. Новостворені держави приймають на себе

всю повноту міжнародних прав і зобов'язань колишнього держави, кожне - в отноше-

ванні тієї території, яка перейшла під його суверенітет (принцип континуитета). даний

тип переходу території характерний для поділу Союзу РСР (1991 р.), хоча і має

істотною специфікою, поділу Чехословаччини (1992 р.).

5. Відділення частини території держави і виникнення на ній однієї чи кількох

скількох держав. При цьому держава-попередник як суб'єкт міжнародного

права продовжує існувати, в його договірних відносинах не відбувається змін.

Винятком є ті договори, які безпосередньо пов'язані з відійшла терри-

торіей. Сказане стосується і до членства в ООН. Що ж стосується держави, образовав-

шегося на відокремилася території, то з цього приводу є дві різні позиції.

Згідно з першою, традиційною, нова держава не несе зобов'язань за договорами держ-

ударства-попередника (позиція Секретаріату ООН з приводу відділення Пакистану від

Індії в 1947р.). Інша позиція відображена в Віденської конвенції 1978 року. договори дер-

ства-попередника зберігають силу і для держав-наступників (ч. 1 ст. 34). за таким

принципом відбувалося відділення Пакистану від Індії (1947р.), відділення Бангладеш від Па-

кістана (1971р.), в недавній період - відділення Еритреї від Ефіопії (1992), відділення че

тирех республік - Словенії, Хорватії, Боснії і Герцеговини, Македонії від Югославської

федерації (1991-92гг.).

6. Освіта нової держави на частинах територій двох або кількох дер-

дарств. Це - вкрай рідкісний випадок територіальних змін. Держави

попередники продовжують існувати. Однак перехід міжнародних прав і орга

нізацією від них до нової держави не регулюється поки навіть звичайними нормами права.

Можна припустити певну ймовірність того, що в разі виникнення в майбутніх

щем незалежної курдської держави, його освіту піде цим шляхом.

7. Під вельми важливий виняток підпадають держави, що утворюються в процесі де-

колонізації. У відносинах «Нових незалежних держав» Віденські конвенції устанавли-

ють особливий режим правонаступництва, відомий як принцип tabula rasa (ст. 16 Конвенції

1978).

Віденські конвенції не регулюють питання, коли держава виникає в результаті з-

ціальних революцій, коли відбувається глибокі зміни в державах. У цих випадках

необхідність правонаступництва обґрунтовується зміною суспільно-економічної фор

ції. Зокрема, концепція правонаступництва розглядалася в зв'язку з перетворенням

суспільно-політичних устроїв Росії в 1917 р, Китаю в 1949 р, Куби в 1959 р опти-

мальное вирішення виникаючих при соціальної революції проблем слід шукати на осно-

ве принципів добровільної згоди, сумлінності і максимального збереження між-

родного зобов'язань.

Поняття, джерела та об'єкти правонаступництва в міжнародному праві. «-- попередня | наступна --» Правонаступництво держав щодо державної власності, держава
загрузка...
© om.net.ua