загрузка...
загрузка...
На головну

Держава як основний суб'єкт міжнародного права

Поняття і класифікація суб'єктів міжнародного права.

СУБ'ЄКТИ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА

ТЕМА

Суб'єкти міжнародного права - самостійні освіти, здатні непосред-

ного володіти правами і обов'язками з міжнародного права, брати участь в созда-

ванні і здійсненні його норм.

Суб'єкт міжнародного права - Особа (у збірному значенні), здатне брати участь

в міжнародних публічних (владних) правовідносинах, регульованих нормами між-

народного права. Т. е. Коло суб'єктів міжнародного права визначається здатністю осіб

брати участь в міжнародних відносинах, об'єктивно підпадати під прямий вплив

міжнародного публічного права.

Невід'ємні ознаки суб'єкта міжнародного права: зовнішня відособленість особи,

його персоніфікація (наявність представницьких органів), здатність самостійно ви-

розробляти волю і реалізовувати її в міжнародних правових відносинах, т. е. осуществ-

лять свої права і обов'язки.

Міжнародна правосуб'єктність означає одночасно і подчиняемость непосред-

ственному впливу міжнародного права, і володіння міжнародними правами і

обов'язками, і здатність брати участь в міжнародних публічних правовідносинах.

У суб'єктів міжнародного права немає різниці між правоздатністю і дееспособно-

стю в тому сенсі, що суб'єкт міжнародного права одночасно і правоспособен і де-

еспособен (з моменту свого виникнення).

Класифікація суб'єктів:

Первинні суб'єкти ніким не створюються як такі, їх поява - об'єктивна

реальність, результат природно-історичного процесу. Це держави, народи, борю-

щіеся за створення незалежної держави.

Похідні суб'єкти створюються первинними. Обсяг їх міжнародної правосуб'ект-

ності залежить від наміру і бажання їх творців. Це міжурядові организа-

ції, державно-подібні утворення - вільні міста, Ватикан.

Суверенні і незалежні держави, будучи основними дійовими особами (акто-

рами) на міжнародній арені, займають особливе місце в системі суб'єктів сучасного

міжнародного права, грають ключову роль в створенні міжнародно-правових норм і

забезпечують контроль за їх дотриманням.

Головною передумовою міжнародної правосуб'єктності держав був і залишається су-

веренітет.

Особливості правосуб'єктності держав.

1). Держава - суб'єкт міжнародного права в силу своєї природи, його правосуб'-

єктності не залежить від волі окремих держав, в тому числі від визнання його іншими

державами в такій якості. Держава стає суб'єктом міжнародного права в

силу факту свого виникнення.

2). Правосуб'єктність держави не обмежена будь-яким часом (з моменту по-

нення до припинення свого існування).

3). Договірна правосуб'єктність держави абсолютна.

Т. е. Держава абсолютно правосуб'єктності.

У той же час реалізація правосуб'єктності держав має свою специфіку в залежність

мости від форми державного устрою.

В унітарних державах правосуб'єктність реалізується вищими органами влади. з-

Угоді між частинами різних держав не є міжнародно-правовими до-

говорами. Такі угоди носять характер приватно угоди і підпорядковані від-

ствующей галузі права держав. Держава не несе відповідальності за угодами,

в яких стороною є його частини.

Федерація - державно-правове об'єднання, союзну державу. Реалізація

правосуб'єктності федеративної держави залежить від типу федерації. для західного

типу федерації характерно те, що правосуб'єктність реалізують загальнодержавні органи.

Передбачене в конституціях ряду федерацій (США, Швейцарії, ФРН, Австрії) право

їх членів укладати міжнародні угоди по вельми обмеженому колу питань

(Культурні, прикордонні, поліцейські, економічні, але не політичні) може здій

ществляться тільки під контролем федерального уряду. Те ж правило застосовується

і до тих федераціям, де немає конституційних положень про договірну правоздатності

їх членів (н-р, в Австралії, Канаді). Хоча члени федерації (штати, землі, провінції,

кантони) мають певну самостійність, все ж вона не доходить до того, щоб

члени федерації були суб'єктами міжнародного права, оскільки вони, не володіючи внеш-

ній стороною державного суверенітету, не можуть здійснювати свою власну

зовнішню політику.

Для радянського типу федерації було характерно, що суб'єкти федерації, згідно їх

конституціям, розглядалися як суверенні держави і могли претендувати на статус

суб'єкта міжнародного права (СРСР і Югославія). Правосуб'єктність володіли як

загальносоюзні органи, так і члени федерації, які могли укладати договори, обмені-

тися дипломатичними і консульськими представництвами. Але реальної правосуб'ект-

ністю жодна республіка колишнього СРСР не володіла.

Конфедерація - об'єднання (союз) держав, заснований на міжнародному до-

ре, який утворюється для здійснення тісної співпраці держав у вирішенні

ряду спільних завдань (взаємної оборони, зовнішніх зносин, державної безпеки,

економічного розвитку і ін.). Для конфедерації як союзу держав характерно, що

держави-члени конфедерації розглядаються як суб'єкти міжнародного права.

Конфедерація в цілому або не має правосуб'єктність взагалі або тільки ограни-

ченной правосуб'єктність. Суб'єктом міжнародного права може виступати і сама

конфедерація, якщо при її створенні держави-члени поклали на неї відповідальність за

здійснення певних заходів міжнародного характеру, висновок між-

народних договорів і т. п. Якщо інтеграційні процеси призводять до того, що члени кон-

федерації наділяють її міжнародну правосуб'єктність, то має місце перехід до фе

дерации.

Внутрішньодержавний механізм імплементації міжнародного права. «-- попередня | наступна --» Ність.
загрузка...
© om.net.ua