загрузка...
загрузка...
На головну

Розвиток міжнародного права в першій половині XX століття

Перша половина XX століття пов'язана з низкою подій і чинників, які вплинули на

розвиток і утримання міжнародного права.

Після закінчення Першої Світової війни держави-переможці - країни Антанти - на

основі серії міжнародних договорів з Німеччиною та її союзниками створили правовий ре-

жим, який отримав назву Версальсько-Вашингтонської системи (Версальський мирний до-

говір 1919 і пов'язані з ним договори). Цими договорами було оформлено створення

ряду нових держав в Центральній та Південно-Східній Європі, обмежувалися озброєнь

ня переможених сторін, вирішувалося питання про відшкодування завданої Німеччиною шкоди,

переглядалися її межі, встановлювався для ряду західних країн принцип «відкритих

дверей »(« рівних можливостей ») в Китаї.

Важливою ланкою Версальської системи і її гарантом була покликана стати нова між-

рідна організація - Ліга Націй. В її Статут, який набув чинності в січні 1920 року, і в

ряд резолюцій міжнародних органів, створених під її егідою, були включені положення

ня, спрямовані на те, щоб поставити агресію поза законом. У Статуті було закріплено

зобов'язання поважати і зберігати проти всякого зовнішнього нападу територіальну

цілісність і існуючу політичну незалежність всіх членів Ліги.

Зміст Статуту Ліги Націй, з одного боку, свідчило про істотне

кроці вперед у справі обмеження воєн. З іншого, чітко, виразно і ясно Статут Ліги

агресію, все ж, не забороняв, хоча і обмежував її застосування.

Розв'язали Другу Світову війну фашистська Німеччина та її союзники грубо наруші-

Чи норми міжнародного права. Сформована в ході війни антигітлерівська коаліція

держав прийшла до переконання про те, що післявоєнний устрій світу має бути по-

будується на таких засадах, які б забезпечили державам міжнародно-правові

гарантії їх безпеки.

Питання підтримки міжнародного миру стали предметом обговорення на Москов-

ської (1943 р), Тегеранської (1943 р) і Кримської (1945 г.) конференціях керівників трьох

союзних держав. В ході конференцій було визнано необхідність створення нової все-

мирної організації, яка не повинна бути схожою на Лігу Націй. Як передбачалося,

в неї повинні будуть увійти всі суверенні держави, як великі, так і малі. майбутня

організація повинна бути наділена механізмами, необхідними для підтримання миру і

безпеки.

Прийнятий 24 жовтня 1945 Статут ООН, а також результати її діяльності, незважаючи

на що мали місце періоди конфронтації в її стінах, свідчать про величезний внесок

Організації в розвиток сучасного міжнародного права. Принципово новим мо

ментом стало закріплення в Статуті ООН положень, що забороняють агресію і устанавли-

вающих механізм санкцій щодо держави, яка допустила подібні дії. з-

згідно з п. 4 ст. 2 Статуту всі члени ООН взяли зобов'язання утримуватися в міжна

них відносинах від загрози силою або її застосування як проти територіальної непрікос-

Новен або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим

чином, несумісним з цілями ООН.

Система діючих міжнародно-правових норм, що пішла далеко вперед від стан-

дартов «класичного» міжнародного u1086 \ u1087 права XIX століття, отримала назву «сучасне

міжнародне право". Ця система склалася як цілісне явище завдяки активній

кодифікації і прогресивному розвитку міжнародного права. В результаті кодифікації

міжнародно-правових норм і впровадження в практику міжнародних відносин прин-

па співпраці держав центральне місце в системі джерел міжнародного

права поступово зайняв міжнародний договір.

Міжнародне право в епоху рабовласницького ладу (до V ст. Н. Е.). «-- попередня | наступна --» Наука міжнародного права і її еволюція.
загрузка...
© om.net.ua