загрузка...
загрузка...
На головну

Міжнародне право в епоху рабовласницького ладу (до V ст. Н. Е.)

Міжнародне право стало складатися і розвиватися разом з виникненням дер-

дарств і зародженням системи відносин між ними. Між древніми державами

взаємини значною мірою відчували на собі вплив їх суспільно

економічної основи - рабовласництва.

Основними характерними рисами міжнародного права в епоху рабовласницького

ладу були:

нерозвиненість міжнародного права, міждержавні відносини були відсутні в їх

сучасному розумінні і не займали істотного місця в житті народів і держав,

головними проявами міжнародних відносин були торгівля і війна;

міжнародні відносини та регулювали їх правові норми складалися і під-

підтримувати в основних центрах міжнародного життя давнини: Індії, Китаї, Ваві-

лоні, Греції, Римі, Єгипті;

у відносинах між державами відсутнє сталість, вони, як правило, уста-

навливал і підтримувалися в зв'язку з поточною потребою і носили непродолжітель-

ний характер;

переважання звичайних норм над договірними, обумовлене недостатньою развіто-

стю міжнародно-правових відносин;

відносини між державами будувалися виключно з позиції сили, війна була

основним засобом зовнішньої політики древніх держав і визначала характер між-

народних відносин - нерівноправних відносин панування і підпорядкування, територій-

альних завоювань, перетворення переможених в рабів і работоргівлі.

Одним з найбільш древніх міждержавних правових актів, що дійшли до наших

днів, вважається договір, укладений між правителями месопотамських міст Лагаш та

Умма, укладений близько 3100 року до н. е., який, зокрема, підтверджував існувати

вавшейся між зазначеними містами кордон, передбачав мирне вирішення метушні-

кающих суперечок шляхом арбітражної процедури, встановлював своєрідний механізм гаран-

тий виконання договорів за допомогою клятв і звернення до богів.

В подальшому кількість договорів стає все більш значним. При цьому

поряд з союзними договорами та угодами про взаємну військову допомогу спостерігається

зростання числа договорів, які регулювали обмін територіями, статус державних кордонів,

прикордонних фортець і населених пунктів, поширення нейтралітету, розділ воен-

них трофеїв, видачу осіб, правила здійснення торгівлі.

Міжнародні норми, що застосовувалися між державами в цих районах, первонах-

чільного мали релігійний і звичаєво-правовий характер. Ці особливості знайшли відображення

в зароджувалися інститутах міжнародного права, що стосувалися законів і звичаїв війни;

укладення, дії, забезпечення і припинення міжнародних договорів; обміну по-

Слами; встановлення правового режиму іноземців; освіти міждержавних сою-

поклик.

Закони та звичаї війни (її оголошення, правила ведення, ставлення воюючих до побеж-

денним і їх майну) формувалися під впливом нічим не обмеженого свавілля

сильного. Вважалося, що ті, хто програв війну потрапляли в повну залежність від переможця.

Останній звертав в рабство переможених, захоплював їх майно, вбивав тих, кого не

хотів відводити в полон, накладав на мирне населення данину або контрибуцію. звичайною

нормою у хеттів і ассірійців було насильницьке переселення переможених народів, мас-

совое вбивство мирного населення, розграбування підкорених населених пунктів.

У той же час і в епоху рабовласницького ладу відбувався перші спроби упорядкувати

чить ведення війни, підпорядкувати її загальними правилами і нормами. Платон радив правителям

в міжнародних справах проявляти помірність, уникати непотрібних війн, прагнути до

«Вічного миру». Цицерон вважав, що весь світ являє як би «одна держава лю

дей і богів »і ділив війни на справедливі і несправедливі.

Зароджувався інститут права міжнародних договорів мав релігійний характер.

Його важливим елементом була релігійна клятва. Вона включала урочисту обіцянку,

священний обітницю дотримуватися договору і заклик до божества втрутитися в разі його порушення.

Вважалося, що боги як би незримо присутні при укладанні договорів і станови-

лись їх учасниками, і це повинно було сприяти виконанню угоди. пору-

ня договору розглядалося як клятвопорушення. Крім клятви висновок до-

ра супроводжувалося обрядом жертвопринесення. Міжнародні договори забезпечувались

також обміном заручників.

Для вирішення зовнішньополітичних завдань стали направлятися посли і навіть засновуватися

посольства. Посли користувалися заступництвом фараонів і царів і в період виконання

своєї місії розглядалися в якості недоторканних.

Таким чином, нормативне регулювання міждержавних відносин в період

рабовласницького ладу характеризувалося нестабільністю і ворожістю. суб'єкта-

ми міжнародних відносин були не держави, а їх володарі. Разом з тим були ви-

роблені форми нормативного регулювання - звичаї і договори, які мали величезні

ве значення для розвитку міжнародного права.

3. Міжнародне право середніх віків (V-XVI ст.).

Перехід від міжнародного права античності до міжнародного права середніх віків

зайняв ряд століть. Цей період пов'язаний з розвитком міжнародних відносин феодальних

держав в процесі їх освіти, подолання роздробленості, виникнення круп-

них феодальних станових монархій, а також з початком формування абсолютистських

держав.

Особливістю регулювання міжнародних відносин феодальних держав яви-

лась спадкоємність ними багатьох міжнародно-правових правил рабовласницького пе-

періоду. Міжнародні зв'язки розвивалися головним чином всередині регіонів, тому не

було загального для всіх держав міжнародного права і застосування міжнародно

правових норм пов'язувалося з існуванням зазначених регіонів в Західній Європі, Ві

зантии, Арабський халіфат, на території Індії та Китаю, в Київській, а пізніше - Москов-

ської Русі.

У феодальний період в порівнянні з періодом рабовласницького ладу спостерігався

значне зростання правового масиву, головним чином за рахунок появи безлічі нових

звичаєво-правових норм, що регламентували взаємини між державами і так-

ж окремими феодалами в самих різних областях.

Предметом угод були договори про мир і союз, заступництві, територіальних

них зміни, плаванні по річках і морях, торгівлі. Договори укладалися пере-

ного письмові. Вони складалися на мовах сторін. Договір мав особистісний харак-

тер, він полягав від імені правителя. Однак поступово договори стали отримувати більше

широку основу, оскільки стали підписуватися і від імені спадкоємців монарха. стала

використовуватися застереження про незмінних обставинах як умови дії договору.

У період Середньовіччя став застосовуватися інститут гарантії договорів з боку тре

тьих держав. Нерідко гарантом міжнародних договорів був Папа Римський. У приватно

сти, він гарантував виконання договору 1494 року, між Іспанією і Португалією.

Іншою особливістю феодального міжнародного права в Західній Європі стало

вплив на нього католицької церкви. Релігія і церква стали грати вирішальну роль в

міжнародних відносинах, т. к. були єдиною організованою, суворо централі

зовано і культурною силою в багатьох регіонах світу, яка домінувала над світською вла-

стю. Римсько-католицька церква мала величезний вплив у Західній Європі, право-

славна - в Візантії і на Русі, іслам - серед арабських держав.

Міжнародне право феодальних держав продовжувало відчувати вплив римського

права, що виражалося в цивилистической забарвленні низки міжнародно-правових інститутів.

Наприклад, це стосувалося інститутів застави і поручительства як засобів забезпечення між-

родного договорів, інституту придбання державної території.

Отримують подальшу регламентацію інститути особистої недоторканності і екстер-

риториальному приміщень.

У сфері посольського права слід виділити появу з XV в. постійних посольств.

Розробляється, особливо в Візантії, пишний ритуал прийому іноземних послів. при

проходженні послів по території держави, де вони отримували акредитацію, послам

призначалося утримання з боку місцевої влади. Держава країни перебування при-

приймає тепер на себе охорону дипломатичних місій в повному обсязі. порушення непри-

косновение послів призводило до суворого покарання порушника і навіть відлучення від

церкви.

Режим морських просторів в період Середньовіччя перебував під впливом двох раз-

особистих підходів до користування морем. Один з них підтримували провідні морські дер-

жави (Англія, Венеція, Генуя, Іспанія, Португалія). Він полягав у прагненні здій

вати над прибережними водами і частинами Світового океану свій суверенітет. згідно

з іншим підходом (Нідерланди, Франція) відкрите море мало бути вільним для

судноплавства та рибальства. В основі даного підходу лежало уявлення про те, що Ми-

ровой океан повинен вважатися спільною власністю і бути вільним для всіх дер-

дарств.

Істотний вплив на розвиток міжнародного права надав Вестфальський трактат,

прийнятий 24 жовтня 1648 р яким завершилася Тридцятилітня війна в Європі. цим

договором встановлювалася система європейських держав, їх кордони, принцип політи

чеського рівноваги. Значення договору полягає також в тому, що він з'явився базовим доку-

ментом у розвитку інституту міжнародно-правових гарантій.

Завершення періоду станової монархії характеризується виробленням поняття «сувере-

нітет », яке означало політичне і юридичне верховенство влади монарха над

усіма феодальними володарями всередині країни та її незалежність у міжнародних від-

ношениях, включаючи незалежність від римської церкви.

Середньовіччя внесло свій вклад в підготовку грунту для створення міжнародного пра-

ва. Воно переконливо продемонструвало згубність беззаконня як для внутрігосудар-

жавних, так і для міжнародних відносин. Людство було поставлено перед необ-

ходимостью затвердити правопорядок.

4. Міжнародне право в епоху буржуазних революцій (XVII-XIX ст.).

Цей період в історії міжнародного права пов'язаний з розвитком ідеї суверенної ра-

венства держав, закріпленого в Вестфальском трактаті 1648 року а також з утвержде-

ням нових принципів і норм міжнародного права, заснованих на концепціях природ-

жавної школи права. Спонукає мотивом для затвердження нових міжнародно

правових норм стало закріплення природно-правових ідей Декларації прав людини і

громадянина 1789 року в конституціях Франції 1791 і тисячі сімсот дев'яносто три рр., в Декларації международ-

ного права, представленої в 1793 році абатом Грегуаром французькому Конвенту.

У цей період виникає ряд нових національних держав: від Нідерландів відділяється

Бельгія; від Туреччини - Болгарія, з'являються Греція, Румунія, Сербія, Чорногорія. основ-

права й обов'язки народів починають розглядатися як основні права й обов'язки

сті держав.

Гуманізація правил ведення війни грунтувалася на цілому ряді нових положень. В

Утрехтском трактаті 1713 року регулювався питання про захист власності мирного насе

лення. Істотних змін зазнала в правилах військової окупації. стало стверджувати

дочекатися положення про те, що окупація не повинна призводити до анексії, т. е. захопленню ок-

окупованої території і поширенню на неї суверенітету держави-окупанта.

У 1864 році приймається Женевська конвенція про захист хворих і поранених на полі бою.

Було проголошено, що військове насильство не може застосовуватися до мирного населення. за

ініціативою Росії в 1868 році в Петербурзі була підписана Декларація про заборону раз-

ної куль. В практику стало вводитися положення, згідно з яким питання оголо-

ня війни і укладення миру є прерогативою вищих органів законодавчої вла-

сти.

Нові, демократичні за своїм змістом, норми міжнародного права сусід

ствовали, таким чином, з положення, що закріплює колоніальні відносини. Тим не

Проте, в правовий режим територій і просторів відбувалися зміни. особливо це

стосувалося правового режиму відкритого моря - остаточно затверджується принцип свободи

відкритого моря.

Стали розвиватися норми, що стосуються плавання по міжнародних ріках (Рейну, Маасу,

Віслі). Такі річки були оголошені загальної і невідчужуваною власністю всіх дер-

дарств, по території яких вони протікали: жоден народ не мав претендувати

на виняткове володіння ними. Ці ідеї знайшли підтримку європейських держав і б-

Чи закріплені в багатьох міжнародних договорах.

Серед міжнародно-правових питань населення, які отримали розвиток під впливом

французьких Декларації прав людини і громадянина 1789 року і Декларації международ-

ного права 1793, слід виділити питання про право притулку та про становище иностран-

ців. Положення вищезазначених Декларацій стали важливим етапом на шляху формирова-

ня міжнародно-правових принципів і норм, що стосувалися основних прав і свобод люди-

століття.

У XIX ст. відбуваються суттєві зміни в сфері права міжнародних договорів.

Зростає кількість укладених угод. Складається уявлення про те, що прин-

цип «договори мають дотримуватися» ставить за обов'язок державі в цілому, а не тільки його главу.

Основою договору визнається наявність згоди сторін, навіть війна не призводить до розриву

всіх договірних відносин між воюючими.

Віденський конгрес 1814-1815 рр. сприяв закріпленню статусу Швейцарії як по-

постійно нейтральної держави, забороні работоргівлі, формуванню правового

режиму міжнародної річки, встановлення рангів дипломатичних представників. не-

останню роль у розвитку ряду інститутів міжнародного права зіграли також Париж

ський і Берлінський конгреси 1 856 і 1878 рр. відповідно.

Помітний внесок у розвиток міжнародного права внесли Гаазькі конференції миру

1899 і 1907 рр. Документи, прийняті на них, з'явилися результатом першої в історії між-

народного права великої кодифікації правил ведення війни і мирного вирішення між-

родного суперечок. Багато з цих правил до Гаазьких конференцій миру мали звичайно-

правовий характер. Документи, прийняті на Гаазьких конференціях світу, стали значущою

віхою у формуванні міжнародного гуманітарного права.

Разом з тим необхідно відзначити, що XIX і початок XX ст. характеризувалися протидії

речівостью змісту діяв в той період міжнародного права. Як і раніше

визнавалося право держави на війну, в якій переможець отримував «законне» право

визначати положення переможеного. Тривали колоніальні захоплення, за допомогою

нерівноправних договорів відбувалося «закабалення» окремих країн. Як і раніше держ-

подствовала доктрина про «цивілізованих» і «нецивілізованих» народів, нерідко мала

місце анексія (насильницьке захоплення) території.

Таким чином, у розглянутий період часу нові початку міжнародного права

все ще поєднувалися зі старими, феодальними правовими інститутами.

Виникнення міжнародного права та періодизація його історії. «-- попередня | наступна --» Розвиток міжнародного права в першій половині XX століття.
загрузка...
© om.net.ua