загрузка...
загрузка...
На головну

Соціальна аномія

Девіантна поведінка

Навіть в самому високоорганізованому суспільстві не вдається досягти такого положення, коли б всі його члени суворо дотримувалися утвердилися в ньому нормам і правилам, неухильно виконуючи покладені на них соц. ролі. В результаті відбувається порушення цих норм, з якими суспільство не може миритися і використовує для цього механізм контролю. Такі соц. відхилення, така поведінка в соціології називається девіацією (поняття ввів Дюркгейм, самогубство - найбільш яскравий приклад).

Девіантна поведінка - це відхиляється від загальноприйнятих норм і викликає відповідне реагування з боку суспільства або соц. групи поведінку.

У широкому розумінні поняття девіантна поведінка охоплює будь-яке відхилення від соц. норм - як позитивне (геройство), так і негативне (злочин). Найчастіше під цим поняттям розуміється тільки негативний відхилення від усталених правових, моральних та інших норм, т. К. Саме ця поведінка загрожує підривом соц. стабільності. В реальному житті практично неможливо забезпечити повне дотримання всіх соц. норм. Тому девіації допускаються в певних межах, що не порушують функціонування і цілісність соц. систем. Одна справа, коли вона проявляється у правопорушенні, злочин, порушення не тільки моральних, але і правових норм, а інше, коли мова йде про відхилення лише від моральних норм.

Девіації можуть проявлятися як у явній, відкритій формі (хуліганство), так і в прихованій (бюрократизм). Можуть бути індивідуальними і груповими, первинними і вторинними та ін. Девиации багатоликі, межі їх рухливі і часто співвідносяться зі змінами в соц. цінностях. Здатні модернізуватися і адаптуватися до змін в соц. умовах. Оцінка девіації відбувається з позиції культури, прийнятої в даному суспільстві.

Причини девіації визначаються неоднозначно: пов'язано зі слабкістю і суперечливістю соц. норм і цінностей; з розривом між соціокультурними цілями і соціально схвалюються інституціоналізованої засобами їх досягнення. Девіація викликається зазвичай не якийсь причиною, а сукупністю умов і факторів об'єктивного і суб'єктивного характеру. Розвиток і поширення девіації веде суспільство до стану соц. аномії, яка стає ґрунтом для нових девіацій.

Розвиток і поширення девіації веде суспільство до аномального стану - соц. аномії, а ця остання в свою чергу стає ґрунтом для нових девіацій.

Соц. аномія - це негативний, хворобливе, кризовий стан суспільного життя, при якому більшість суб'єктів порушує встановлені соц. норми або ставиться до них байдуже, а нормативне соц. регулювання виявляється різко ослабленим внаслідок його непослідовності, суперечливості та невизначеності.

Дюркгейм, який ввів це поняття в соціологію, розглядав соц. аномію як прояв відсутності в суспільстві органічної солідарності, а одним з яскравих її виразів - широке поширення самогубств. Число самогубств обернено пропорційно ступеня інтеграції тих соц. груп, в які входить індивід.

Мертон під соц. аномией розумів стан свідомості, яке пов'язане з неможливістю досягнення індивідуальних цілей законними шляхами і засобами, що веде до зростання відхилень у поведінці. Висунувши на перший план у своїй теорії соц. аномії проблему співвідношення соц. цілей і засобів їх досягнення як різних фаз соц. структури, Мертон показує, що соц. аномія виростає зі стану рівноваги між ними.

Сьогодні поняття соц. аномії найчастіше вживається для характеристики стану суспільства в перехідних, кризових ситуаціях, коли різко посилюється відчуженість особистості від суспільства, розчарованість у житті, апатія, злочинність - zB. сучасне російське суспільство.

Сутність і значення соц. контролю. Роль права в соц. контролі «-- попередня | наступна --» Сутність, причини та фактори соц. змін
загрузка...
© om.net.ua