загрузка...
загрузка...
На головну

Соціальна стратифікація і проблема соц. нерівності

Основи сучасної соц. стратифікації були закладені ще Сорокіним У 20-і роки. Пізніше розвивалася і збагачувалася. Проблема стратифікації пов'язана з питанням про соц. рівність. У поняття рівності вкладається двоякий сенс:

1. Абсолютна рівність індивідів, їх тотожність, що утопічно і соц. шкідливо.

2. Рівність в сенсі забезпечення виділення соц. благ пропорційно заслугам того чи іншого індивіда, кожному по заслугах. Був завжди і існує сьогодні.

Сучасне розуміння рівності - в критерії вимірювання заслуг і визначення частки благ. Раніше цей критерій не був індивідуальний і дорівнює, цінність індивіда випливала з висоти його соц. положення в групі, з якої він вийшов. Зараз рівень досягнення індивіда визначається його особистими заслугами, властивостями, тому їх критерій індивідуальний і дорівнює. Звідси випливає падіння спадкових привілеїв і релігійно-юридичної основи диференціації суспільства. Раніше основна цінність була релігійна, зараз вона - людська, людська особистість - найвища цінність. Рівність: допустимо лише рівне право на економічні блага, але неможливо рівний розподіл благ іншого роду (права на знання, права на честь, на максимум моральності).

Соц. стратифікація висловлює соц. неоднорідність суспільства, що існує в ньому нерівність положень людей та їх груп. Під соц. стратификацией розуміється процес і результат диференціації суспільства на різні соц. групи, що відрізняються за своїм суспільним статусом. Під соц. статусом розуміється сукупність прав і обов'язків і відповідальності, влади і впливу, якою володіє особистість. Суспільство завжди диференційовано. Фактор об'єднання людей в групи - наявність функціональних зв'язків між індивідами, актами і смислами, без чого немає соц. єдності. Сьогодні найчастіше виділяють професію, дохід, власність. Участь у владі, освіту. Соц. стратифікація - природне і соц. розшарування суспільства, що має ієрархічний характер, що закріплюється і підтримуване різними соц. інститутами, постійно відтворюється.

Соц. групи Сорокін поділяє за критерієм важливості, т. е. за здатністю впливати на поведінку інших людей і на суспільний розвиток. Види груп:

- Елементарні, об'єднані однією ознакою;

- Кумулятивні, об'єднані двома або більше ознаками;

- Складні конгломерати елементарних і кумулятивних груп.

Кумулятивні групи поділяються на:

- Солідарні і

- Антагоністичні.

Серед кумулятивних груп виділяється клас - сукупність осіб, схожих за професією, майновим станом, обсягом прав, отже мають професійні, майнові, соц.-групові інтереси.

Причини соц. стратифікації можуть носити різний характер: економічний, професійний, політичний. Громадська структура являє собою складну мережу взаимопроникающих в один одного систем і підсистем. Суспільство диференціюється не тільки в груповий, а й у внутригрупповом статус (вертикальні відмінності). Теорія соц. стратифікації Сорокіна дозволяє отримати більш широку систему соц. диференціації як по горизонталі, так і по вертикалі, якщо наприклад порівнювати з марксистської теорії класів, де вся увага приділялася диференціації суспільства за економічною ознакою.

Значний внесок у розвиток теорії соц. стратифікації вніс структурний функціоналізм. Стратификационная система суспільства, по Парсону, - диференціація соц. ролей і позицій, обумовлена поділом праці та пануючої в суспільстві системою цінностей. Виділив три критерії соц. стратифікації: якість, т. е. припис особистості певної характеристики, позиції; виконання, т. е. оцінка діяльності даної особистості порівняно з діяльністю інших; володіння матеріальними цінностями, талантом.

Соціальні групи і спільності, їх види «-- попередня | наступна --» Основні соц. стратифікаційних зміни в сучасному російському суспільстві
загрузка...
© om.net.ua