загрузка...
загрузка...
На головну

Визначення дійсної довжини відрізків І УГЛА ПАДІННЯ ПРЯМИЙ

Дивіться також:
  1. I. адитивності інтеграла, як функції відрізка інтегралів
  2. I. Визначення вихідного опорного рішення.
  3. I. Визначення необхідного часу евакуації
  4. I. Визначення, види радіоактивності, радіоактивні сімейства
  5. II етап. Визначення пріоритетності цілей для контрагентів.
  6. II. Визначення беззбиткового обсягу продажів і зони безпеки підприємств.
  7. II. Визначення помилки вибірки
  8. III. визначення альтернатив
  9. III. Управлінський аналіз як база прийняття господарських рішень. Визначення обсягу продажів для отримання заданої величини прибутку.
  10. VII.3. ВИЗНАЧЕННЯ НАРІЗІ ПРИ знімання З НАТУРИ
  11. А. Визначення глибини закладення фундаменту
  12. А. Визначення нітратів в соку рослин

КЛАСИФІКАЦІЯ ПРЯМИХ І СПОСОБИ ЗАВДАННЯ ПРЯМИЙ НА ПЛАНІ.

В основу класифікації прямих беруть їх розташування відносно площини проекцій. Отримують три види прямих: похилі, горизонтальні і вертикальні.

похилі прямі. похила пряма m (Рис. 2.3, а) Не паралельна і не перпендикулярна до площини проекцій і може бути визначена: 1) двома точками - m(А1В4), Рис 2.3, Б; 2) точкою B, напрямком нахилу (на плані показана стрілкою) і величиною кута нахилу до площини проекцій П0 - m (В4?400) (Рис. 2.3., в). Визначник прямий домовимося вказувати в дужках.

Під визначником прямий будемо розуміти сукупність умов, необхідних і достатніх для її однакового завдання. На рис. 2.3, б пряма m задана на плані двома зазначеними способами.

Мал. 2.3

У похилій прямій розрізняють два напрямки: напрямок падіння і протилежне йому напрямок повстання. Кожен з напрямків з північним напрямком меридіана становить на плані кут, який носить назву азимута. Кут b (азимут) відраховують по ходу годинникової стрілки (рис. 2.3, в).

У гірничо-геологічної практиці, крім перерахованих вище двох способів, використовується завдання прямої її елементами залягання: точкою, азимутом падіння і кутом нахилу прямої до площини проекцій, який носить назву кута падіння прямої. Під азимутом падіння розуміють правий кут, складений на плані північним напрямком меридіана і напрямком падіння прямої. Визначник прямий записується в наступному порядку (рис. 2.3): m (В4 аз. пад. СЗ 3280 ?400). Крім кутовий величини азимута (для більшої ясності) вказують і азимутальний чверть (СВ, ЮВ, Пд, СЗ), в якій цей кут знаходиться. На плані проекція відрізка похилій прямій m менше його похилій довжини: ?А1В4?

горизонтальна пряма. пряма h (C2D2) Паралельна площині проекцій (рис. 2.4, а). Таку пряму називають горизонтальною. Горизонтальна пряма проходить через точки, розташовані на одній і тій же висоті. Тому на кресленні (рис. 2.4, а) Таку пряму можна задати проекцією із зазначенням висоти, на якій вона проходить, - h2.

Мал. 2.4

У горизонтальній прямий розрізняють два напрямки, які носять назву напрямків простягання. На плані з північним напрямком меридіан вони складають кути, які називають азимутами простягання. Під азимутом простягання розуміють правий кут, складений на плані північним напрямком меридіана і одним з напрямків простягання прямий. Другий напрямок простягання утворює азимут, величина якого більше першого на 1800. Визначник горизонтальної прямої записується в наступному порядку: h (D2 аз. пр. ). Відрізок горизонтальної прямої проектується без спотворення: ?C2D2? = ?CD?, так як a = 00, cos00= 1.

вертикальна пряма. пряма t (M1N4), Перпендикулярна до основної площини проекцій, показана на тому ж рис. 2.4, а. Таку пряму називають вертикальною. Проекція вертикальної прямої вироджується на плані в точку (рис. 2.4, б). Проекції точок M і N, які належать вертикальній прямій, збігаються: M1?N4. Точки, проекції яких на плані збігаються, називаються конкуруючими.

Істинну довжину відрізка вертикальної прямої можна визначити аналітично як різниця числових відміток його кінців: ?NM? = 4-1 = 3 м.

Істинну довжину відрізка похилій прямій n, А також кут її падіння можна визначити побудовою її профілю (рис. 2.5). через пряму n проводять допоміжну вертикальну площину T, яку в подальшому домовимося називати площиною профілю прямий (рис. 2.5, а). Площина профілю поєднують з площиною креслення накладенням її на вільне від побудов місце (рис. 2.5, б). Побудована проекція відрізка (профіль відрізка) дорівнює його істинної довжині. Кут a, складений профілем відрізка і лінією горизонту, є кутом падіння прямої n.

Мал. 2.5

Побудова профілю прямий n зводиться до побудови її вертикальної проекції і проводиться в такому порядку:

1) на вільному місці креслення наносять лінію вертикального масштабу (при вирішенні метричних задач вертикальний масштаб беруть рівним горизонтальному - рис. 2.5, б);

2) на довільно обраному горизонті (в розглянутому прикладі на горизонті 0 метрів) відзначають положення горизонтальних проекцій заданих точок А і В, дотримуючись рівність: ?А0В0? = ?А1В3,5?. точки А0 і В0 домовимося надалі називати підставами точок;

3) через заснування точок проводять лінії вертикальної зв'язку до перетину їх з горизонтами 1 і 3,5 в точках А і В. Точки А і В визначають профіль прямий n. Кут a, складений профілем прямий n і лінією горизонту, визначає нахил прямої до площини проекцій. Відрізок АВ визначає справжнє відстань між точками А і В.

У практиці вирішення гірничо-геологічних завдань побудоване зображення носить назву профілю розрізу, виконаного площиною T у напрямку прямої n.

На рис. 2.6 дано приклад побудови профілю прямий d, Заданої на плані точкою R, напрямком падіння і кутом падіння 30 ° (рис. 2.6, а). Побудова профілю і в цьому випадку починають з проведення масштабної вертикальної лінії (рис. 2.6, б). На горизонті 4,5 метрів відзначають точку R, через яку проводять профіль прямий d, Що перетинає лінію горизонту під кутом 30 °.

Мал. 2.6

За профілем прямий можна побудувати на плані проекцію точки С, що належить прямій d і віддаленої від точки R на відстань 4,2 м, а також побудувати проекцію точки Е із заданою числовий відміткою. Рішення завдання в першому випадку:

1) на профілі прямий d, Відклавши від точки R довжину 4,2 м, відзначають точку С;

2) визначають підставу - З ° і висотну позначку точки - 2,6 м;

3) будують проекцію точки C на плані, виходячи з рівності: ?R0C0? = ?R4,5C2,6?.

У другому випадку проекцію точки з відміткою 3,5 м визначають проведенням лінії відповідного горизонту до перетину її з профілем прямий в точці Е. Побудувавши підставу Е0, Будують проекцію точки Е на плані: ?R0E0? = ?R4,5E3,5?.

На рис. 2.7 розглядається інший метод побудови профілю прямий m, Заданої на плані точками A і B. Вертикальну площину T (площину профілю прямий) обертанням навколо лінії перетину її з площиною проекцій суміщають з площиною креслення (рис. 2.7, а). На плані побудова профілю прямий проводять в наступному порядку: через точки А1 і В3 перпендикулярно до проекції прямої m проводять лінії проекційних зв'язків, на яких в масштабі плану відкладаються висоти точок A і B. Точки 0 и 0 визначають профіль прямий m. Профіль відрізка дорівнює його істинної довжині ?? = ?AB? (рис. 2.7, б).

Мал. 2.7

Профіль прямий можна будувати, поєднуючи площину T з будь горизонтальною площиною. В цьому випадку площину Т обертається навколо лінії перетину її з горизонтальною площиною П1. Рішення завдання на плані зводиться до побудови прямокутної трапеції , Або прямокутного трикутника , Один з катетів якого дорівнює довжині проекції відрізка, а другий - різниці висот його кінців.

СУТНІСТЬ МЕТОДУ. ПРОЕКЦІЇ ТОЧОК НА ПЛАНІ. «-- попередня | наступна --» Ухил і закладеність ПРЯМИЙ. Інтерполяції ПРЯМИЙ.
загрузка...
© om.net.ua