загрузка...
загрузка...
На головну

Поняття і види середніх величин, застосовуваних в статистиці

Середня величина - Це узагальнюючий показник, що характеризує типовий рівень явища в конкретних умовах місця і часу. Він висловлює величину ознаки, віднесену до одиниці сукупності.

 Масові явища і процеси формуються під впливом 2 груп причин:

  1. загальні причини для всіх одиниць - визначають стан масового процесу і формують типовий рівень; пов'язані з сутністю досліджуваного явища;
  2. індивідуальні причини - формують специфічні особливості окремих одиниць сукупності, їх відхилення від типового рівня. Ці причини не пов'язані з природою досліджуваного явища.

Середня завжди узагальнює кількісну варіацію ознаки, т. Е. В середніх величинах погашаються індивідуальні відмінності одиниць, сукупності, зумовлені випадковими обставинами. Чим більше одиниць сукупності береться для розрахунку середньої, тим точніше середня величина відображає типовий рівень або середня є типовою.

 На відміну від середньої абсолютна величина, що характеризує рівень ознаки окремої одиниці сукупності, не дозволяє порівнювати значення ознаки одиниць, що відносяться до різних совокупностям. Таким чином, виникає необхідність розрахунку середньої величини як узагальнюючої характеристики сукупності.

 Так, якщо потрібно зіставити рівні оплати праці працівників на двох підприємствах, то можна порівнювати за цією ознакою двох працівників різних підприємств. Оплата праці обраних для порівняння працівників може бути не типовою для цих підприємств. Якщо ж порівнювати розміри фондів оплати праці на розглянутих підприємствах, то до уваги береться кількість працюючих і, отже, не можна визначити, де рівень оплати праці вище. В кінцевому підсумку порівняти можна лише середні показники, т. Е. Скільки в середньому отримує один працівник на кожному підприємстві.

 Загальні принципи застосування середніх величин:

  1. Необхідний обгрунтований вибір одиниці сукупності, для якої розраховується середня;
  2. При визначенні середньої величини в кожному конкретному випадку потрібно виходити з якісного змісту осредняемого ознаки, враховувати взаємозв'язок досліджуваних ознак, а також наявні для розрахунку дані;
  3. Середня величина повинна перш за все розраховуватися по однорідної сукупності. Якісно однорідні сукупності дозволяє отримати метод угруповань, який завжди передбачає розрахунок системи узагальнюючих показників.

4) Загальні середні повинні підкріплюватися груповими середніми.

Середні величини діляться на два великі класи:
1) статечні середні: середня геометрична, середня арифметична, середня квадратична і середня гармонійна;
2) структурні середні: мода і медіана.

Статечні середні в залежності від уявлення вихідних даних обчислюються в двох формах: простій і виваженою.

проста середня вважається за несгруппірованних даними і. має наступний загальний вид:

де Хi - варіанти (значення) осредняемого ознаки;
т - показник ступеня середньої;
п - число варіант.

зважена середня вважається за згрупованими даними, представленим у вигляді дискретних або інтервальних рядів розподілу:

де Xi- варіанту (значення) осредняемого ознаки або серединне значення інтервалу, в якому вимірюється варіанту;
т - показник ступеня середньої;
f - частота, що показує, скільки разів зустрічається i-е значення осредняемого ознаки.

Читайте також:

Основні правила побудови таблиць

Поняття вибіркового спостереження, відбір одиниць у вибіркову сукупність

порядок угруповання

Поняття і види індексів

Поняття і форми статистичного спостереження

Повернутися в зміст: Статистика

Всі підручники

© om.net.ua