загрузка...
загрузка...
На головну

Комунікативна поведінка керівника

Найбільше значення з практичної і теоретичної точок зору мають правила і вимоги, дотримання яких є основою ефективного комунікативного поведінки керівника. Неефективні комунікації - одна з головних причин поганого керівництва.
Сфера комунікативної поведінки керівника підрозділяється на кілька основних видів: паралельні комунікації, супроводжуючі виконання інших функцій і завдань; бесіди и переговори; організація та проведення ділових нарад; публічний виступ керівника; мовні виконавські дії як форма впливу на підлеглих з метою організації їх діяльності. Існують також невербальні форми комунікації - міміка, пантоміма і письмові (ділові листи). Кожен з цих видів пред'являє специфічні вимоги до мовного поведінки керівника.

 Основні вимоги пред'являються до загальної культури мовлення. Найважливіше серед них - дотримання лінгвістичних норм.

Невід'ємний компонент культури мовлення - інформаційна насиченість повідомлення, яке повинно бути попередньо сформульовано в ідеальному плані, а потім у вербальному.

 Ефективність комунікації полягає в лаконічності и структурній простоті побудови фраз.

 Помилки мови - відсутність емоційної забарвлення і її гіпертрофована; необхідна гармонія змісту висловлювання і заходи його емоційної насиченості.

 Така ж вимога пред'являється до поєднання вербальних і невербальних засобів комунікації.

 Комунікації необхідно будувати з урахуванням їх цільової спрямованості; за змістом вони повинні відповідати тій задачі, для якої здійснюються.

 Важлива вимога культури мовлення - її адекватність особливостям адресата.

 Поєднання всіх цих вимог - одна з умов комунікативної компетентності керівника, яка найбільш повно проявляється при проведенні бесід і переговорів. При цьому слід дотримуватися і специфічні правила: встановлення контакту з перших етапів бесіди; ретельна підготовка до розмови (чіткість своїх цілей, тактики своєї поведінки); вміння слухати; повагу і увагу до партнера; не робити поспішних висновків; не позичати оборонно-пасивну позицію; не вступати в суперечку без необхідності; пам'ятати про наслідки, до яких може привести бесіда.

 Ці вимоги правомірні і в ході ділових нарад. Виділяють п'ять основних етапів: початок наради, передача основної інформації, аргументація, нейтралізація або спростування зустрічних аргументів, прийняття рішення. Їм відповідають п'ять основних принципів проведення ділових нарад - для кожного основного етапу:

  • привернути увагу учасників до проблеми, мотівіроватьнеобходімость їх участі в обговоренні;
  • пробудити особистий інтерес учасників до найбільш ефективному вирішенню обговорюваної проблеми;
  • максимально аргументувати всі висловлювання;
  • перш ніж спростовувати чужі аргументи, слід спробувати розкрити їх дійсні причини;
  • враховувати інтереси учасників наради при виробленні остаточного рішення.

Читайте також:

Поняття емоційно-вольової регуляції станів

Поняття здібностей в психології

Визначення системи виробничо-технологічних функцій

Визначення системи кадрових функцій

Специфіка оперативної пам'яті в діяльності керівника

Повернутися в зміст: психологія менеджменту

Всі підручники

© om.net.ua