загрузка...
загрузка...
На головну

Загальне уявлення про психокорекції як напрямку практичної психології

психологічна корекціявизначається як спрямоване психологічний вплив на ті чи інші психологічні структури з метою забезпечення повноцінного розвитку і функціонування особистості {Ісурі-на Г. Л., 1990).

дини диктують відмінності в засобах і прийомах психокорекції.

У психоаналітичному підходіпсихокорекційна робота спрямована на пом'якшення симптомів внутрішньої конфліктної взаємодії між Над-Я і Воно через подолання неадекватних психологічних захистів.

У бихевиористском напрямкувідхилення від норми, що викликають необхідність в психокорекції, розглядаються як результат «шкідливого» навчання. Тому основний акцент робиться на-зміні тих форм поведінки, які не відповідають обставинам життя клієнта; корекційна робота здійснюється, перш за все, як навчання за потрібне форм поведінки.

В екзистенційно-гуманістичному напрямкупсихокорекційна робота розуміється, перш за все, як створення умов для позитивних особистісних змін (особистісного зростання, самоактуалізації, розширення просторів буття). При цьому завдання психолога полягає не в приведенні індивідуальних особливостей клієнта у відповідність нормам психічного розвитку, а в орієнтації на унікальні можливості, потенціали, ресурси особистості. У вітчизняній психології зміст псіхокор-рекціонной роботи відображає теоретичні підходи основних наукових шкіл. Наприклад, в рамках культурно-історичного підходу психокорекція розуміється як розвиток вищих психічних функцій через оволодіння знаковими системами при обліку зони найближчого розвитку. Діяльнісна парадигма пов'язує психокоррекцию з формуванням системи дій і чіткої структуризації діяльності.

Методи і прийоми психокорекції можна розглядати не тільки з позицій основних теоретичних напрямків психології, але ц. з точки зору цілей психокорекції. Так, автори «Робочої книги практичного психолога» (М., 1996) в індивідуальній психокорекції виділяють два напрямки:

1. Методи посилення регулюючих функцій психіки,розвитку емоційного самоконтролю і самоврядування; при цьому завдання поліпшення психічної саморегуляції клієнта вирішується за допомогою ділових бесід, в ході яких обговорюються конкретні вчинки, дії клієнта, що мають місце труднощі; здійснюється коррек-

ція пізнавальних і емоційних компонентів саморегуляції через переконання, розвиток контролюючих емоцій і формування адекватних реакцій на різні зовнішні впливи з боку керівника або колеги, члена сім'ї або випадкового ініціатора конфліктної ситуації;

2. Методи нормативно-ціннісної корекції,об'єктами яких виступають нормативні комплекси, що зумовлюють відмову від підпорядкування спільним принципам, цілям, завданням, протест проти регламентації; відчуття необгрунтованого позбавлення волі часто призводить до шкідливих звичок, нездоровим пристрастям. Методи групової психокорекції, як правило, націлені на вироблення норм особистісного поведінки і міжособистісного взаємодії, розвитку здатності гнучко реагувати на ситуацію, швидко перебудовуватися в різних умовах і різних групах. В якості таких методів використовуються спеціально розроблені психотехніки, вправи, рольові ігри, групові дискусії та т. п.

Читайте також:

Подання про практичної психології бізнесу, реклами та менеджменту

Специфіка психодиагностической і психокорекційної роботи з сім'ями

Наука і інші способи пізнання

Психологічний тренінг як метод практичної психології

Основні галузі психології

Повернутися в зміст: Введення в професію «психолог»

Всі підручники

© om.net.ua