загрузка...
загрузка...
На головну

Українські землі в складі Великого князівства Литовського

Паралельно з ослабленням українських державних формацій після навали кочівників в XIII - XIV ст. на Півночі, над Балтикою, оформилася нова державна організація - Литва, яка не тільки об'єднала литовські племена, а й почала наступ на білоруські, а згодом і українські землі.
У середині XIII ст. після утворення литовської держави, литовський князь Міндовг (1230-і рр) зайняв Чорну Русь (Новгородок) і Полоцьке князівство, що призвело до зіткнення з князем Данилом Галицьким. Але в 1254р. було укладено мир, вони навіть поріднилися. Міжусобна боротьба довела литовську державу до розпаду. Другий раз об'єднав її в 1316р. князь Гедимін (1316 - 1341), отримавши білоруські та українські землі. Він зайняв Менщину (Мінськ), Берестейщину, Волинь, Турово-Пінщина і північну Київщину. Вибрав собі 1323р. столицею Вільно. Гедимін почав себе називати "королем литовським і руським". Для зміцнення своєї держави Гедимін через подружжя своїх дітей пов'язав родинні зв'язки з українськими та білоруськими князями, сприяв поширенню української культури в Литві. Син Гедиміна - князь Любарт очолював українські сили в битві проти Польщі (к. Казимир III) і Угорщині (к. Людовіка). Ця битва закінчилася втратою Галичини і Холмщини на користь Польщі (1387р.)

А більшість території Волині приєднується до складу Литовської держави.

В результаті переможної битви на Синіх Водах з татарами (1362р.) Великий князь литовський Ольгерд (1 345 - 1377) опанував Київщині, Переяславщиною і Поділлям, дещо пізніше під владою Литви опинилася велика частина Чернігово-Сіверської землі. В результаті цього територія Литовського князівства збільшилася майже вдвічі і за Ольгерда складалася на 90% з українських і білоруських земель.
Руські князі разом з литовськими панами становили провідну верству держави. Російська мова стала державною мовою, українська культура, освіта, право вільно розвивалися і панували в литовській державі. Православна церква була правлячою (10 з 12 синів Ольгерда були православними).

Після Ольгерда результаті міжусобної боротьби до влади прийшов його молодший син Ягайло (1377 - 1392), який в зв'язку з зовнішньою загрозою Великому Литовському князівству з боку Німецького ордена і Московського князівства за Чернігово-Сіверської землі довелося зблизитися з Польщею і одружився з польською королевою Ядвігою і уклав 1385р. в Крево уніатський союз з Польщею. Кревська унія поклала початок соціально-культурному і політичному впливі Польщі на Литву. Коронувавшісь Польською короною, великий литовський князь Ягайло зобов'язався зробити католицтво державною релігією в Литві, приєднати її до Польщі, а разом з нею українські та білоруські землі. Однак завдяки енергійній діяльності Вітовта (1392 - 1430) племінника Ольгерда, (який так віддав Литву) підтриманого українськими і білоруськими феодалами, Велике князівство Литовське збереглося як незалежний державний організм і проіснувало до 1569р.

Соціально-політичний лад українських і білоруських земель довгий час зберігав в основному свій попередній зміст. Князі з династії Гедиміновичів лише змінили колишніх Рюриковичів і визнали верховну владу над собою великого князя литовського. Саме цим пояснюється порівняно легке твердження влади Литви над Україною. Для українські литовське панування було набагато меншим злом, ніж важке золотоординської ярмо. До цього слід додати, що литовці досить швидко потрапили під вплив більш культурної Русі, яка сприяла розвитку і могутності Литовського князівства.

1413р. в Городні укладено нову литовсько-польську унію, за якою тільки католики могли брати участь в великокняжеском раді. Відвертий наступ української знаті за утвердження свого пріоритетного становища стався після смерті Вітовта (1430). Довгий час Литовське князівство було ареною запеклої битви різних політичних груп.

Вході цієї боротьби були відновлені удільні князівства Київське (1440) і Волинське (1445). При цьому Київське князівство охоплювало не тільки Київську землю, а й Переяславщину і Брацлавщину, що фактично було відновлення української державності на короткий час до 1470р. У подальшій боротьбі українських феодалів проти литовського централізму і переваги польських впливів помітну роль зіграли виступи князів Івана Гольшанського, Михайла Олельковича, Федора Бєльського (+1480), а також повстання Михайла Глинського (1508). Однак повсталим не вдалося підняти широкі верстви населення, в тому числі більшість магнатів і православної шляхти, які в цілому інтегрувалися в політико-адміністративну систему литовської держави і не боялися реставрації питомо-князівського ладу.

У I чверті XVI ст. Чернігівщина і Новгород-Сіверщина остаточно потрапили під владу Великого князівства Московського.

Основою економіки України в XIV - XVI ст. були землеробство і традиційні промисли: полювання, бортництво, рибальство, причому останні переважали в господарській діяльності значної частини населення. Правовою базою в державі був "Литовський статут", який мав три редакції: 1529р. - Старий, 1566р. - Волинський і 1588р. - Новий, в основу яких були покладені традиційні норми місцевого звичаєвого і писаного ( "Руська правда") права.

Цей статут був також головним збірником права на Україні, в тому числі головним джерелом українського права на Гетьманщині; на Правобережжі він діяв аж до 1840р.

Литовський статут узаконював права феодалів на володіння землями і поневолення і закріпачення селян, а також численні привілеї. Так, статут 1566р. остаточно скасував всі обмеження шляхетської земельної власності, закріпив за шляхтою законодавчі права і створив організоване представництво шляхти на загальнодержавних сеймах.

Статутом 1588р. було остаточно закріпачені українське селянство. За селянами зберігалося лише право на володіння рухомим майном, необхідним для виконання повинностей на земельних наділах, якими вони користувалися.

Читайте також:

Політичний устрій Київської Русі

Українська Національно-демократична революція 1917-1920

Військові дії 1648-1653 рр Формування української держави

ліберальне рух

Україна в роки Другої світової війни. Приєднання західноукраїнських земель до СРСР

Повернутися в зміст: Історія України

Всі підручники

© om.net.ua