загрузка...
загрузка...
На головну

Капіталістична еволюція України у складі Російської імперії

1. Активізація суспільно-політичного руху в другій половині XIX століття в Західній Україні.
2. Наддніпрянська Україна. Соціально-економічна модернізація.
3. Активізація революційно-визвольної боротьби.
4. Столипінська аграрна реформа в Україні.

 

Нові капіталістичні відносини, зародилися в кінці XVIII - I-й половині XIX ст. наполегливо вимагали ліквідації кріпосного права, яке стало гальмом подальшого економічного розвитку.

Ще більш поглибила ці протиріччя Кримська війна (1853-1856гг), яку Росія програла, незважаючи на гігантські людські та матеріальні ресурси імперії, не змогла подолати новітню техніку і технології передових європейських держав Англії та Франції. Це змусило передову частину російських правлячих кіл замислитися над розробкою та впровадженнямреформаційного курсу, спрямованого на модернізацію економіки держави.

У світовій практиці відомі 3 типи модернізації:1) піонерська, 2) органічне, 3) наздоганяльна.

Російська модернізація була модернізацією третього типу. Характерними рисами наздоганяючої модернізації економіки були:
-поява нових прогресивних явищі процесівне завдяки еволюції "знизу", А силовий модернізації -"революції зверху",
-вибіркове, А не системне запозичення і використання світових досягнень в області техніки, технології та організації виробництва;
-пріоритетність окремих галузей, Яка в перспективі веде до деформації економічної структури держави;
-збереженняна тривалий часбагатоукладності, Паралельне існування нового набирає силу укладу та попередніх укладів, що досягли піку свого розвитку і повністю не вичерпали свої можливості;
- Порушення однорідності економічного простору, ускладнення політичних і соціальних проблем, зростання соціальної напруги в суспільстві.

Принциповою особливістю наздоганяючої модернізації є різке зростання ролі держави, Що виражається у встановленні державного контролю за всіма сферами економіки. Наздоганяльна модернізація не створює власну гармонійну економічну модель, а повторює окремі елементи вже визнаних зразків.

З січня 1861 цар Олександр II видав маніфест про скасування кріпосного права і "Загальне положення про селян, звільнених від кріпосної залежності". За цими документами селяни ставали особисто вільними. но за поміщиками залишалося право власності на землю. В ході аграрної реформи територія України ділилась на регіони за специфікою проведення:
1. Громадське землеволодіння (губернії Новоросійського краю);
2. Подвірне землекористування (Лівобережна Україна);
Велике поміщицьке землеволодіння зберігалося.

Селяни отримали економічні права: Купувати нерухомість, займатися торгівлею і промислами, заводити фабрики.

Однак селянство залишалося нижче становищем в державі з обмеженим правом пересування.
Внаслідок реформи селяни на півдні і сході втратили до 30% своїх наділів. На Правобережжі уряд збільшив селянські наділи на 20% з метою привернути селян на свою сторону.

220 тис. Українських селян взагалі залишилися без землі, а близько 100 тис. Мали наділ до 1 десятини і 1600 тис. - Від однієї до трьох десятин. В цілому ж 94% колишніх поміщицьких селян одержали наділи менше 5 десятин, що було нижче норми середнього прожиткового мінімуму.
Протягом 49 років селяни повинні були виплатити викупні платежі .. На Правобережжі викупну плату зменшили до 20%. Селяни України повинні були заплатити 382 млн. Рублів викупних платежів, тоді як ринкова вартість цієї землі становила 128 млн. Рублів.

Впроваджувалася система селянського управління: сільські громади об'єднувались у волості, встановлювалась кругова порука за сплату податків.
Наслідки реформ:
1. Відбулися докорінні зміни в розподілі земельної власності;
2. Товарно-грошові відносини ставали домінуючими в господарствах поміщиків і заможних селян;
3. Більш чіткої стає спеціалізація окремих районів України;
4. Застосовуються різні методи використання землі: оренду, ведення власного господарства;
5. Підвищується врожайність сільськогосподарських культур внаслідок використання машин, вільнонайманої праці, поліпшення структури посівів.

Серйозні зміни в економічному житті поставили на порядок денний проблему реформування адміністративного управління.У 1864 р була створена виборні органи владив масштабах губерній та повітів - земські установи. На Лівобережній Україні створено 6 губернських і 60 повітових земських управ. На Правобережжі земське самоврядування було введено в 1911 р Органи самоврядування в земських управах:губернське земське зібрання. Виконавчі органи -губернські та повітові земські управи. Вибори проходили по майновим цензом за трьома куріям на три роки.

Земства займалися питаннями господарського та культурного характеру, в тому числі будівництвом доріг місцевого значення, охорони здоров'я, освіти, збирали статистичні дані і т. Д ..

Контроль за діяльністю земств здійснювали губернатор і міністр внутрішніх справ, які мали право вето на будь-яке рішення земств.За судової реформи 1864. проголошувалася незалежність суду від адміністрації: суддів призначав уряд, і зняти їх з посади міг тільки суд.Вводився загальностановій суд, Тобто єдиний для всього населення. На судові засідання допускалися представники преси і публіки.затверджувалася змагальна система: Обвинувачення підтримував прокурор, захист - адвокат (присяжний повірений). Встановлено декілька судових інстанцій: мировий суд, окружний суд, судова палата (Київська, Одеська, Харківська). Касаційні функції виконував сенат.Військова реформа(1864-1883 рр), яка здійснювалася 19 років, мала на меті створити сучасне боєздатне військо. Рекрутчини замінювалося загальн6ою військової повинністю з 21 року, термін військової служби скорочувався до 6-7 років. Заборонені тілесні покарання і т. П .. Дворянство, духовенство звільнялося від служби.

У 1864 році почали реформу освіти. За "Положенням про початкові народні училища" введена єдина система початкової освіти. Створювалися класичні чоловічі та жіночі гімназії. Право вступати до університету мали лише випускники класичних гімназій. Випускники реальних училищ мали право вступу до вищої технічної школи. Випускники жіночої гімназії прав на вступ не мали. І все ж освіту, в тому числі університетську, стала доступною. Для дорослих відкривалися курси по неділях (недільні школи).

1860-1864 рр було реформовано фінансову систему. Управління грошовим господарством стало централізованим.1865 здійснена реформа цензури. Створено спеціальні органи цензури.

У 1870р проведена міська реформа. У всіх містах України створювалися міські думи. Вибори проводилися за майновим цензом. Виконавчий орган думи - міська управа на чолі якої стояв голова. Міські управи відали господарством міста.

Реформи 60-70 - рр були обмеженими, непослідовними і половинчастими. І все ж реформи прискорили перебудову життя Російської імперії на нових капіталістичних засадах. Внаслідок їх відбулися істотні зміни і в економічному, політичному і культурному розвитку України. Розвивалася промисловість, торгівля, зростали міста і міське населення, сільське населення залучалося у промисловість.

Темпи розвитку капіталізму на Україні в пореформений період були надзвичайно високими. Держава грало надзвичайно важливу роль у проведенні індустріалізації, оскільки внутрішній ринок імперії був надто вузьким, буржуазія слабкою і не вистачало приватного капіталу для її здійснення. Швидким темпами йшло будівництво залізниць, яке досягло на Україні в 1900 р 8417 км (в 1865 - 19км). Перша залізниця прокладена в 1866-1871 рр між Одесою і Балтою для вивозу зерна. Це сприяло залучення різних регіонів в ринковий оборот, зростання промисловості, рухливості населення, розширенню внутрішнього ринку.

Реформа 1861р. дала сильний поштовх розвитку капіталізму в сільському господарстві, який руйнував становий характер землеволодіння і перетворював землю в товар. З 1863 по 1902р. в ринковий оборот увійшло понад 25 млн. десятин приватновласницької землі, перш дворянської. І все ж поміщицьке землеволодіння залишалося суттєвим фактором в аграрних відносинах. Відбулися істотні соціальні зрушення в українському селі, поглиблення соціальної деформації в середовищі селянства зростання сільської буржуазії з одного боку, і з іншого - сільськогосподарського пролетаріату (на 1900р. - Близько 1 млн чол.).

Для України були характерні два типи капіталістичного розвитку сільського господарства - прусський і американський (південь).Характерним аспектом бурхливого капіталістичного розвитку України були зрушення в соціальній структурі населення України. швидко зроставробочий класУкраїна, який в1917р. досяг приблизно3,6 млн. Осіб.Найчисленнішими був сільськогосподарський пролетаріат - 1,2 млн. Чоловік,промисловий- 893 тис чоловік. особливість класовоїструктури селянства Українив порівнянні з іншими регіонами полягалав більш високій питомій вазі середняцьких господарств (30% на 1917 рік у порівнянні з 20% в Росії)економічно сильним був прошарок заможного селянства, що щорічно накопичувало 240 млн. пудів хлібних надлишків. В цілому 3 млн. 977 тис. Селянських дворів на Україні ділилися на 2 млн. 293тіс. бідняцьких, 1 млн. 197 тис. середняцьких і 487 тис. заможних господарств. Все більшу політичну і економічну роль грала буржуазія.Всеросійський перепис 1897 р зафіксував на Україні 40 650 українські, Які жили зарахунок доходів з капіталу і нерухомого майна, а 203, 7 тис постійно користувалися найманою працею.

Серед українських капіталістів було чимало мільйонерів, таких як Терещенко, Харитоненко, Симиренка, Алчевську, Тутченко та ін .. Багато з них брали участь в українському національному русі, підтримували українську пресу, культурні заходи української інтелігенції подібне.Отже, В II-й половині XIX століття під впливом буржуазних реформ в Україні відбулися значні зміни в соціально-економічній сфері. Україна перетворилася на потужний центр виробництва сільськогосподарської продукції не тільки імперський, а й світового значення. У 60-80 роки завершився промисловий переворот. Розвиваючись в руслі загальноімперських тенденцій, українська промисловість одночасно в силу ряду причин (вигідне географічне положення, природні багатства, дешева, але кваліфікована робоча сила та ін.). Мала і свої особливості: в пореформений час індустріалізований Південь України перетворився на основну паливно-металургійну базу імперії; українська промисловість розвивалася більш швидкими темпами в порівнянні з загальімперських темпами розвитку, високий рівень концентрації виробництва; значний вплив іноземного капіталу; структурна і територіальна диспропорція, побудова промислових об'єктів на принципах незавершеності подібне.

Наслідком буржуазних реформ і завершеного промислового перевороту було ускладнення соціальної структури суспільства: активно йшов процес диференціації серед дворянства і селян, крім того, виникли нові класи - буржуазія і пролетаріат, і дедалі помітнішу роль стала відігравати інтелігенція.

II. Буржуазні реформи в Росії стали стимулом підйому громадського руху. Але хвиля контрреформ, що прокотилася імперією в 80-90-і роки, значно ускладнила ситуацію. Суть контрреформ полягала, як зазначалося в тодішній офіційній пресі, в "виправленні фатальних помилок 60-х років". Це "виправлення" виявилося в консервації, згортанні, а то і ліквідації тих позитивних зрушень і змін, які були досягнуті реформами 60-70-х років. Почалося відновлення феодальних порядків у всіх сферах життя, тривав наступ реакції.
Назрівало масове невдоволення всіх верств населення.

Громадська думка цього періоду не тільки висувала чисельні моделі майбутнього суспільного розвитку, а й пропонувала різні шляхи досягнення поставлених цілей.

Впливовими політичними силами в Україні в II половині XIX століття були загальноросійські політичні течіїнародників, соціал-демократів, лібералів та український національний рух.

Збереження поміщицького землеволодіння, самодержавства, станових привілеїв, а також національного гніту, що панували в Російській імперії на початку ХХ ст. Залишалися для країни серйозною перешкодою на шляху подальшого прогресу. Положення ускладнювалося ще й економічною кризою початку ХХ ст. і поразкою Росії в російсько-японській війні 1904-1905 рр Все це призвело до стихійного вибуху народного невдоволення - першої російської революції.

Можливість реального революційного виступу була обумовлена ?? лише завдяки появі та зміцненню наприкінці ХIХ - початку ХХ ст. широкого кола політичних партій, посиленню їх впливу на маси, втрати авторитету і частковому послабленню царизму в зв'язку з поразкою в російсько-японській війні 1904-1905рр.

Початком революції стала мирна 150 тисячна демонстрація робітників, які намагалися передати цареві петицію про свої потреб 9 січня 1905 в Петербурзі, а у відповідь отримали кулі. Загинуло 1200 осіб і 5 тисяч були поранені, це викликало бурю невдоволення.
У своєму розвиткуперша російська революція пройшла кілька фаз (етапів), - Яким відповідали кардинальні зміни і зрушення в суспільному житті.

1 фаза- "Підйом" (січень-жовтень 1905 г.);2 фаза- "Кульмінація" (жовтень-грудень 1905 г.);3 фаза- "Спад" (січень 1906 - червень 1907 р.)

Специфічними особливостями суспільно-політичного життя епохи революції були:
- Переплетення і взаємовплив робітничого, селянського та національно-визвольних рухів;
- Виникнення широкомасштабних народних виступів. (Тільки жовтневий політичний страйк підняв на боротьбу близько 2 млн. Чоловік Російської імперії, з яких в Україні 120 тисяч. Червневі виступи селян України 1905 охопили 64 з 94 повітів. За масштабами український селянський рух займав одне з перших місць у Російській імперії. Повстання на броненосці "Потьомкін" (червень 1905 г.), збройні виступи в Севастополі під керівництвом П. Шмідта (листопад 1905 г.), в Києві на чолі з Б. Жаданівський (листопад 1905 г.) і в інших містах свідчили про поширення революційних настроїв серед солдатів і матросів;
- Посилення настроїв нестабільності та вагань селянства й армії;
- Істотне розширення внаслідок проголошення царського Маніфесту 17 жовтня 1905р. меж легальної політичної та культурної діяльності, помітне її пожвавлення та урізноманітнення.У 1905р. в Лубнахвиникаєпершав Російській імперіїукраїнська газета "Хлібороб". Незабаром газети та журнали українською мовою стали виходити в Києві, Катеринославі, Полтаві, Одесі та інших містах. Всього протягом 1905-1907рр. Виходило 24 україномовних видання. У 1906р. М. Грушевський перевіз зі Львова до Києва видання" Літературно наукового вісника ". Вперше вийшло повне видання" Кобзаря "Шевченка. У Києві, Катеринославі, Одесі, Чернігові та інших містах виникають Культурно - освітні організації -" Просвіти ". До середини 1907р. їх налічувалося 35." Просвіти "вели активну культурну роботу - засновували бібліотеки, читальні видавали українською мовою літературу, проводили літературні та музичні вечори. Вчителі багатьох шкіл самовільно переходили на викладання українською мовою. У Київському, Харківському та Одеському університетах вводився курс української літератури.

- Активізація процесу масової самоорганізації суспільства (утворення політичних партій, рад, профспілок і т. Д.). Під впливом революційних подійв грудні 1905р. з частини Революційної української партії (РУП), яка перейшла на марксистську платформуутворюєтьсяУкраїнська соціал-демократична робітнича партія (УСДРП).У 1907р. виникаєУкраїнська партія соціалістів - революціонерів (УПСР).

З'являється нова альтернативна модель організації влади - Ради робітничих депутатів(Протягом грудня - жовтні 1905р. Ради виникли в 50 містах Російської імперії).

В кінці 1905р. в Україні існувало близько 80 профспілок. Однією з перших виникла профспілка залізничників Південно - Західної залізниці.Виникають місцеві організації Всеросійського селянського союзу(Всього в українських землях було створено 12 повітових і 7 губернських комітетів).Розгортається кооперативний рух(Так, якщо в Київській губернії 1904р. Було всього 3 кооперативи, то 1907р. - Вже 193); - Поява в опозиційних сил легального офіційного каналу впливу на владу думської трибуни. У I Державній думі від України було обрано 102 депутати, 44 з них об'єдналися в українську парламентську громаду, головою якої обрали адвоката з Чернігова І. Шрага. громада випускала свій орган "Український вісник".


Основна увага українська громада приділяла національному та аграрному питанням. 8 липня 1906р. I Державну думу було розпущено. Українські депутати не встигли вимовити підготовлену ними декларацію про політичну автономію України, а також законопроект про рідну мову в школі.

У II Державній думі Українські депутати знову утворили думську громаду, яка складалася з 47 осіб. В основу її діяльності було покладено програму УРДП. У Декларації української фракції зазначалося, що вона буде вести боротьбу за перебудову Росії в "правову і демократичну державу", домагатися забезпечення кожному народові права на автономію, в тому числі і для українців.

З червня 1907 царський уряд розпустив II Державну думу і видав новий виборчий закон, згідно з яким 80% населення Російської імперії позбавлялися виборчих прав. Це був державний переворот, який відкрив новий період - період реакції.

Революція 1905-1907 рр була пригнічена, проте вона сприяла пробудженню національної свідомості українців, а українські партії отримали необхідний досвід політичної боротьби в умовах революції.

Отже, економічному розвитку українських земель у складі Російської та Австро-Угорської імперій в кінці ХІХ - початку ХХ ст. були притаманні: залежність промислового розвитку від іноземного капіталу; хижацька експлуатація природних ресурсів; орієнтація фабричного виробництва на видобуток і первинну переробку сировини, деформування структури промислового потенціалу; перетворення українських земель на ринок збуту і ін ..

В кінці XIX століття громадський рух на Україні вступає в політичний етап свого розвитку, що характеризується утворенням політичних партій, кристалізацією їх програм і активною боротьбою за вплив на маси. Характерною рисою цього періоду була абсолютна перевага в українському русі лівих національно-соціалістичних сил.

Революція 1905-1907 років в Російській імперії була пригнічена, проте вона сприяла пробудженню національної свідомості українців.

Читайте також:

Україна в роки Другої світової війни. Приєднання західноукраїнських земель до СРСР

Суспільно-політичний розвиток України в умовах незалежності

ліберальне рух

народницький рух

походження слов'ян

Повернутися в зміст: Історія України

Всі підручники

© om.net.ua