загрузка...
загрузка...
На головну

Причини, характер, рушійні сили і періодизація визвольної війни

Після розгрому селянсько-козацьких повстань 1637 - 1638 років в Україні протягом десятиліття не було значних народних виступів. Цей період шляхта назвала "золотим спокоєм", він був роками найбільшого піднесення Польщі. Всі її сусіди були в тій чи іншій мірі ослаблені. Швеція і Німеччина - своєю участю у Тридцятилітній війні, Угорщина перебувала під турецьким гнітом, Росія ще не загоїла своїх ран з часів польсько-шведської інтервенції, Туреччина невдалого для неї Хотинської компанії зазнавала потрясінь від частих династичних переворотів.

Така міжнародна ситуація сприяла і економічному зміцненню Речі Посполитої. Після 30-річної війни, яка виснажила Західну Європу, Польща стає одним з головних експортерів хліба. Основний польський порт Гданськ від тисячу п'ятсот вісімдесят три до 1648 року в 2,5 рази збільшив відвантаження зерна. І все ж, незважаючи на підйом в період так званого "золотого спокою", суспільно-економічний устрій Речі Посполитої ховав в собі всі ознаки глибокої кризи.

У січні 1638 року польський уряд прийняв "ординацію Війська Запорозького реєстрового", яка суттєво обмежила самоврядування реєстровців. Скасовувалася виборність старшин, ліквідовувався козацький суд, на чолі війська замість гетьмана було поставлено польського комісара, а посади полковників обіймала шляхта, Козацький реєстр скорочувався до 6 тисяч осіб.

Ситуація в українських землях ускладнювалась в XVII столітті і критичним становищем у політичній сфері. Відсутність власної держави, перервана державно традиція, масове ополячення української еліти були чіткими симптомами катастрофи, що насувається.
Отже, відсутність власної держави, прогресуюча втрата національної еліти, церковний розкол, наростаюче закріпачення селянства не тільки помітно гальмували в середині XVII століття суспільний розвиток українського народу, а робили цілком реальною загрозу втрати його національної самобутності, асиміляції та зникнення з історичної арени.

Боротьбі, яка почалася в протягом 1648 - 1676 років, носила національно-визвольний, релігійний та соціальний характер.Перший етап(Лютий - вересень 1648 року) - формується ідея автономії для козацького регіону (центральна і південна частина Київського воєводства) у складі Речі Посполитої.

Очолив визвольну боротьбу українського народу Богдан Хмельницький - козацький сотник, талановитий полководець і дипломат, непримиренний ворог магнатсько-шляхетської Польщі.

Після оволодіння 3апорізькою Січчю Хмельницький уклав договір з ханом Іслам-Гіреєм, який виділив на допомогу повсталим багатотисячний загін кінноти на чолі з перекопським мурзою Тугейбеем. Залучив на свій бік реєстрових козаків.

19 квітня 1648 в урочищі Жовті Води було оточене шляхетське військо на чолі з С. Потоцьким.
До повстанців приєдналися реєстрові козаки на чолі з Ф. Деджаліем.

6 травня біля Жовтих Вод відбувся вирішальний бій. Польські війська зазнали поразки. Блискуча перемога зіграла величезну роль в розгортанні визвольної боротьби.

15 травня під Корсунем почалися бої з головними силами коронного війська. Засада М. Кривоноса в урочищі Горохова Діброва з кінною артилерією проти відступаючих польських військ призвела до повної поразки поляків. М. Потоцький і М. Калиновський потрапили в полон.
Чигирин став гетьманською резиденцією. Тут В. Хмельницький розгорнув величезну роботу по організації і благоустрою козацької армії. На осінь 1648 року за Львовом вже налічувалося 35 полків.

На початку червня 1648 Хмельницький звернувся з листом до російського царя Олексія Михайловича, де порушив питання про підданство цареві.

Другий етап(Вересень 1648 - серпень 1649) завершується процес розробки політичної, програми, яка вперше в історії української політичної думки перебрала створення незалежної держави в кордонах всіх етнографічних земель України; усвідомлюється право на територіально-етнічну спадщину Київської Русі ( "по тим кордонів, як володів благочестивих великі князі").

Під приводом боротьби з магнатами, які порушували перемир'я, Хмельницький вирушив на Волинь (липень), де у вересні під Пилявцями зустрівся з коронним військом (більше 40 тисяч осіб і 100 тисяч кованих благородних возів). Битва почалася 11 вересня, а завершилася 13 повним розгромом польської армії.

Поразка польського війська під Пилявцями стала новим поштовхом для розвитку визвольної боротьби українського народу на західних землях України.

26 вересня козацька армія взяла в облогу Львів. Зі Львова був узятий контрибуцію в 200 тисяч злотих для сплати татарам, щоб не дати їм можливості грабувати наше місто.
Хмельницький рушив до Замостя.

7 листопада королем Речі Посполитої було обрано Яна-Казимира, а через тиждень Хмельницький отримав звістку про рішення сейму прийняти його мирні пропозиції і зняв облогу Замостя і рушив у Придніпров'ї.

Отже, укладено перемир'я під Замостям (листопад 1648 року) було наслідком взаємодії складного комплексу чинників. Найголовніші з них - прогресуюча втрата боєздатності козацького війська, послаблення підтримки з боку татар, реальність поповнення польської армії збройними формуваннями Литви та Австрії, вихід військ повстанців на етнографічні кордони України, захист старшинами власних узкосословной інтересів, відсутність чіткої програми подальших дій, обстоювання гетьманом та його соратниками ідеї "козацького автономізму", нездатність козацької еліти побачити реальність перспектив створення незалежної української держави.

23 грудня 1648 Київ радісно зустрічав козацьку армію.

В обстановці зростання міжнародного авторитету повсталої України в лютому 1649 року в Переяслав прибутку королівські комісари на чолі з православним магнатом Адамом Кисіль. Всі спроби Киселя нав'язати Хмельницькому мирні переговори на. основі його заяв під Замостям не мали успіху. Хмельницький рішуче заявив: "Я показав те, про що ніколи не думав, а тепер докажу що надумав. Звільнимо з неволі народ руський ... Допоможе мені в цьому вся чернь по Люблін, по Краків, вона мене не відступить і я її не відступлю . Бо права рука наша, або ви знищивши хлопів, не вдарили на козаків ".

У травні 1649 поляки почали масовий наступ на українські землі. Річ Посполита готувала комбінований удар, який повинні здійснити три потужні збройні формування на чолі з королем Яном Казимиром, Яремою Вишневецький і литовським гетьманом Янушем Радзивіллом.
Липень 1649. Облога польської армії під Збаражем.

третій етап(Серпень 1649 - червень 1651) - крах, внаслідок позиції Кримського ханства, спроб реалізації програми створення незалежної Української держави.

На початку серпня 1649 років Хмельницький оточив королівське військо під Зборовом. Положення поляків було катастрофічним, але підкуплені татари на чолі з ханом Іслам-Гіреєм змусили Хмельницького припинити бій і 8 серпня укласти з польським королем мирний договір (Зборівський трактат).

Головними пунктами його було встановлено:
- 40 тисяч козацького реєстру;
- Козацька територія займала воєводства Київське, Чернігівське і Брацлавське;
- Всі учасники повстання підлягали амністії;
київський митрополит отримував місце в сенаті;
- Питання про унію мав вирішити найближчий сейм;
- Основна маса українських селян повинна була повернутися до свого попереднього стану.

четвертий етап(Червень 1651 - березень 1654) невдачі в боротьбі за збереження автономії козацької України в межах Речі Посполитої і пошук оптимального варіанту шляхом прийняття протекції московського царя чи турецького султана. Висновки Переяславського договору з Москвою про входження Української держави до складу Московського царства в основному на принципах федерації.

Червень 1651 - битва у м. Берестечко. Козацькі війська разом з татарами нараховували 150 тис. Чоловік, Польська армія - 150 тис. Чоловік., Сильна артилерія і добре навчена кавалерія. Зрада татар призвела до поразки козаків.

18 вересня 1651 був укладений Білоцерківський трактат. Чисельність реєстрових козаків знижувалася до 20 тисяч, а козацькою територією визнавалося лише Київське воєводство. Шляхта могла повернутися до своїх маєтків. Білоцерківський договір мав ще більш умовний характер, ніж Зборівський.

У 1652 році (січень) до російського царя послана Івана Іскру.

Сейм не затвердив Білоцерківський договір, розв'язало руки Хмельницькому. 22 травня 1652 під Батогом (Поділля) Хмельницький оточив польське військо (20 тис. Чоловік) на чолі з М. Калиновським. Сам Калиновський, а також один з кращих воєначальників Польщі Пшіемській і багато інших знатних шляхтичів загинули в бою. Ця битва і перемога в ній Хмельницького порівнюється сучасниками з перемогою Ганнібала над римською армією під Каннами - взірцем мужності бійців і таланту полководця.

Нова кам'янецька угода тисяча шістсот п'ятьдесят три було укладено на умовах Зборівського трактату (тільки передбачених їм прав і свобод козаків), всі інші аспекти договору ігнорувалися. Жванецкая компанія виявилася катастрофічною для козаків, завдяки знову ж татарам.

1 жовтня 1653 Земський собор в Москві вирішив прийняти Україну "під високу руку царя" і почати війну з Польщею. 8 січня 1654 відбулася Переяславська рада. Україна вступила в договірні відносини з Москвою як вільна і незалежна сторона. Його значення:
 - Договір підтверджував юридичну форму відокремлення й незалежності козацької України від Речі Посполитої;
- Він служив правовим визнанням Росією внутрішньополітичного суверенітету Української держави;
- Він відкривав перспективу в союзі з Москвою довести до переможного кінця війну з Річчю Посполитою й завершити об'єднання земель в межах національної держави;
- Він виступав у свідомості національно-патріотичної еліти наступних поколінь за визнанням П. Орлика "найсильнішим і іайнепереможнішім аргументом і доказом суверенітету України",

п'ятий етап(Березень 1654 - липень 1657) - боротьба уряду Б. Хмельницького за возз'єднання західного регіону України з козацькою республікою, спочатку (березень 1654 - травень 1656) в союзі з Москвою, а пізніше (червень 1656 - липень 1657) в коаліції з Швецією і Трансільванією і його невдача. Блискучі перемоги селянсько-козацького війська в 1648 році привели до повного розгрому польських збройних сил і ліквідації всієї адміністративно-політичної системи Речі Посполитої в Україні. Одним з найважливіших наслідків визвольної війни було масове покозачення селянства і міщанства. "Все, що живе піднялося в козацтво" - зазначив Заступник. Кріпосників в Україні були істотно підірвані.

Читайте також:

Українські землі в складі Великого князівства Литовського

походження слов'ян

Виникнення українського козацтва

Галицько Волинське князівство

Розвиток України в умовах утвердження тоталітарного режиму

Повернутися в зміст: Історія України

Всі підручники

© om.net.ua