загрузка...
загрузка...
На головну

Економічний розвиток СРСР в передвоєнний період

"Великий перелом" кінця 20-початку 30-х рр. привів до формування в СРСР особливої соціально-економічної системи, що отримала назву "державного соціалізму".
Характерні риси економіки "державного соціалізму":

  • формальне усуспільнення праці і виробництва;
  • повне одержавлення виробництва;
  • ліквідація приватної власності;
  • тоталітарний характер держави;
  • однопартійна система.

Економіка "державного соціалізму" з властивою їй адміністративно-командною системою управління сприяла становленню своєрідного типу відтворення. Його головне завдання - форсована індустріалізація народного господарства - вирішувалася прискореним розвитком промислових засобів виробництва за рахунок всіх інших сфер економіки. Виробництво засобів виробництва, в свою чергу, було спрямоване насамперед на розвиток військового потенціалу, необхідного для "виживання" нового ладу, його протистояння капіталістичному оточенню, а також для надання допомоги можливим революційним виступам робочого класу Заходу. Така орієнтація цілком відповідала традиційному для країни мобілізаційного типу економічного зростання з усіма властивими йому ознаками, а саме - переважанням політичних чинників над економічними, збільшенням бюрократичного апарату, посиленням експлуатації власного народу, існуванням системи компенсацій.

У 30-і рр. принципи директивності і централізму в плануванні стали переважати. Замість 50 галузей (як в роки першої п'ятирічки) на 1933-1937 рр. детальні плани отримали 120 галузей промисловості. Іншою відмінною рисою цього періоду стало зниження темпів індустріалізації, середньорічні темпи приросту промислової продукції визначалися в 13-14% при випереджальних темпах зростання виробництва предметів споживання. Крім цього почалася розробка завдань по освоєнню нової техніки і технологій. У плані з'явився розділ техніко-економічних показників. Планувалося розширення мережі науково-дослідних інститутів, підготовки наукових кадрів. Разом з тим другий п'ятирічний план закріплював практику господарювання, що склалася в роки першої п'ятирічки. Він орієнтував економіку на кількісне зростання, що не врівноважуючи матеріальні і грошові потоки. Фінансовий баланс країни, розроблений Держпланом, представляв собою не державне завдання народному господарству за обсягом і швидкості обороту грошових ресурсів, а "обрахування" в грошовому вираженні вже сформованих витрат на капіталовкладення, зростання оборотних коштів і т. Д. Друга п'ятирічка відрізнялася від першої більш високим рівнем виконання планових завдань, хоча по натуральними показниками і цей п'ятирічний план не був виконаний. Національний дохід збільшився в 2,1 рази, валова продукція промисловості - в 2,2; сільського господарства - в 1,5 рази. Більше 80% промислової продукції в 1937 р було отримано з нових або повністю реконструйованих підприємств.
Третій п'ятирічний план продовжував лінію на деталізацію і конкретизацію планування, подальше розширення його об'єктів. Зріс масштаб робіт зі складання матеріальних балансів, причому їх розробка велася методом багатоваріантного планування. На 1941 р вперше був складений детальний технічний план, який передбачав конкретні заходи щодо прискорення технічного прогресу в провідних галузях промисловості. Об'єктом планової роботи ставала діяльність наукових установ. У цьому п'ятирічному плані намічалося значне підвищення виробництва на душу населення, зростання технічної озброєності народного господарства і продуктивності праці, дотримання ефективної пропорційності в економіці. Відповідно до міжнародної обстановки значні кошти планувалися на зміцнення оборонної могутності країни. За три роки п'ятирічки питома вага витрат на оборону в державному бюджеті зросла з 18,6% до 32,6%. Третій п'ятирічний план знову передбачав першочергове розвиток важкої промисловості. Особливе значення отримувала хімічна промисловість, не випадково сама п'ятирічка отримала назву п'ятирічки хімії та спеціальних сталей. Однак виконання третьої п'ятирічки грубо порушувалося, а початок війни обірвало її реалізацію.

 Головним підсумком передвоєнного розвитку СРСР стало його перетворення з селянської країни в потужну індустріальну державу, яка посіла друге місце в світі після США за обсягом національного доходу і випуску промислової продукції. Безперечно, що в мобілізації матеріальних і трудових ресурсів на докорінне перетворення економіки величезну роль зіграло планування. Але, як показала практика, п'ятирічний план так і не став основною ланкою в системі планування, оскільки об'єктивна логіка розвитку народного господарства виявлялася в суперечності з установками партії в кожен конкретний період. Економіка країни продовжувала відчувати об'єктивно існуючі цикли і коливання. А це не відповідало прагненню керівників країни залежить в п'ятирічні плани принцип постійного і неухильного зростання виробництва, нібито властивого тільки соціалістичній економіці, що призводило до неминучого волюнтаризму при вирішенні господарських завдань.

 Випередження реальних умов економічного зростання на догоду політичним інтересам вимагало пошуку додаткових джерел фінансування.
Джерела фінансування індустріалізації СРСР:

  • традиційні:
  • доходи від легкої промисловості;
  • експорт сировини і продовольства;
  • доходи від сільського господарства.
  • нетрадиційні:
  • ентузіазм трудящих (стаханівський рух);
  • конфіскаційних оподаткування приватних підприємців;
  • обмеження споживання (зростання цін, примусові позики);
  • працю ув'язнених (система ГУЛАГу).

Дія мобілізаційної системи проявилося і в спробах державного контролю життя всього населення. В Наприкінці 1932 року була введена система внутрішніх паспортів і прописки, що обмежує свободу пересування людей. Було оголошено про заборону на звільнення робітників за власним бажанням, прийнятий ряд законів, спрямованих на зміцнення трудової дисципліни. З серпня 1929 вводилася так звана "непереривку" - чотири дні робочих, а п'ятий - вихідний, який припадав на будь-який день тижня. Скасовано вона була лише в 1940 р Практично все населення було залучено в ідеологізовану систему, що знаходиться під контролем партійно-державної номенклатури.

 Прискорене індустріальний розвиток, а також приєднання в 1939 р Західної України і Західної Білорусії, а в 1940 р - прибалтійських держав, Бессарабії і Північної Буковини сприяли значних змін в структурі економіки. У країні було створено потужне вугільно-металургійне виробництво на Уралі і в Кузбасі, почав освоюватися новий нафтовидобувний район між Волгою і Уралом ( "Друге Баку"), були прокладені нові залізничні магістралі, на приєднаних територіях створювалися великі промислові і землеробські господарства. Початок війни в Європі висунула на перший план проблему збройних сил. Однак в її вирішенні були допущені серйозні помилки, пов'язані в тому числі з радянсько-німецькими відносинами, з кадрової перебудовою в армії і з її технічним оснащенням, які привели до прорахунків, особливо в початковий період війни.

Читайте також:

Наслідки реформ Петра 1

Структурні зміни в економіці розвинених країн

Особливості господарського розвитку Радянської Росії в 1917-1927

Радянська економіка в роки війни (1941-1945) і в післявоєнний період (1945-1953)

Економічні наслідки другої світової війни. Історія світової економіки в післявоєнний період

Повернутися в зміст: Історія економіки

Всі підручники

© om.net.ua