загрузка...
загрузка...
На головну

Розвиток фінансової системи

Епоха промислового перевороту супроводжувалася реорганізацією фінансової системи, зумовленої бурхливим розвитком кредитних установ. Потреба в капіталі, яку відчувають як державою, так і приватними підприємцями, стимулювала розвиток процесу централізації тимчасово вільних грошових коштів і попиту на них в банках. Їхніми найважливішими функціями в цей час стало посередництво в розрахунках і надання кредитів, реалізація яких призвела до створення специфічних кредитних коштів звернення: банкнот і чеків. Ускладнення банківських функцій в XIX в. позначилося на структурі банківської системи. Якщо з ХVII ст. до середини ХІХ ст. в кожній розвиненій країні існувало кілька емісійних інститутів, які отримали від державної влади привілейоване право випуску грошей, то в 50-х рр. монопольним правом емісії наділяється один-єдиний банк. Це визначається необхідністю зосередження в єдиному місці резервів золота, які в той час забезпечували покриття емісії банкнот і використовувалися в міжнародних платежах. Так, Англійський банк (створений в 1694 році) отримав монопольне право емісії в 1844 р на підставі закону Піля. Французький банк (утворений в січні 1800 г.) отримує терміном на 15 років привілей здійснювати емісію тільки в Парижі, потім після Реставрації це право поширюється на філії. У США, Німеччині, Італії, Японії подібні перетворення відбуваються значно пізніше.

 Спочатку функції емісійних банків збігалися з функціями депозитних банків: банківські квитки були сертифікатами депонованих металевих грошей. Однак в ХIХ-початку ХХ ст. емісійні банки змогли випускати паперові гроші в трьох випадках:

  1. банкноти видавалися в обмін на метал, що надходить від приватних осіб;
  2. при переобліку комерційних векселів, раніше врахованих депозитними банками;
  3. при проведенні операцій відкритого ринку (купівля і продаж ЦП на грошовому ринку).

Найважливішим підсумком епохи промислового перевороту було і виникнення в багатьох розвинених країнах загальнодержавного фонду грошових коштів - бюджету. В їх доходної частини головне місце (від 80 до 90%) займали податки.

 Причини реорганізації податкової системи в XVIII-XIX ст .:

  1. розширення сфери товарно-грошового обігу;
  2. політика стимулювання економіки;
  3. зростання державних витрат.

Головна частина існуючих податків - непрямі, що входять до ціни споживчих товарів. Наприклад, в кінці ХVIII ст. в Англії - єдиній країні з великою, але однорідної системою оподаткування, прямий податок становив 1/4 частина державних доходів. Основними податками були акциз і місцеві податки на утримання бідних. У Франції серед основних податків виділялися акциз на предмети розкоші і напої, а також прямий податок на селян (талья), традиційні повинності, включаючи постій солдатів, соляної податок і податок на обробку срібла. У німецьких князівствах існували акцизні збори, що стягуються з товарів, що ввозяться і вивозяться за ставками від 5 до 25%. У витратах держбюджетів головне місце (до 2/3) займала армія. Значними були і потреби державного апарату, наприклад, в середині XIX в. на ці цілі виділялося в бюджеті Англії - 1,05%, Франції - 2,01%, Пруссії - 3, 9%.

Читайте також:

Вплив мануфактурного виробництва на еволюцію структури економіки розвинених країн

Господарський розвиток Росії в епоху промислового перевороту

Функції і методи економічної науки

Риси і напрямки розвитку господарства

Економічна політика Катерини II

Повернутися в зміст: Історія економіки

Всі підручники

© om.net.ua