загрузка...
загрузка...
На головну

Світовий океан

 Світовим океаном називається безперервна водна оболонка Землі, що покриває 72% поверхні земної кулі, навколишнє материки і острови і що володіє спільністю солоного складу води. Світовий Океан містить 1338 мільйонів км3 води, що становить 1/4500-у частину маси Землі. Середня глибина Світового Океану - 3800 м; т. е. одна 1600-я частина радіуса земної кулі. Наведені вище показники Світового Океану повинні розвіяти міф про його безмежжя і нескінченності. Світовий Океан - це обмежена ємність з обмеженими можливостями самовідновлення своїх ресурсів і свого санітарного стану.
Відмінною особливістю Світового Океану є солоність його води. На підставі хімічного аналізу великої кількості проб води, відібраних. в багатьох точках Світового Океану, отримано середнє значення солоності води, що дорівнює 35 г солей на літр води.

 Усереднений склад цих солей наведено в табл. 3.1.

 Таблиця 3.1.


Основні солі

грами

відсотки

хлористий натрій

27,213

77,558

хлористий магній

3,707

10,878

сірчанокислий магній

1,658

4,737

сірчанокислий кальцій

2,260

3,600

сірчанокислий калій

0,862

2,465

вуглекислий кальцій

0,123

0,345

бромистий магній

0,076

0,217

всього

35,000

99,800

З наведеної вище таблиці видно, що склад солей в океанській воді наступний: близько 89% хлориди, близько 10% - сульфати і менш напів-відсотка - карбонати. Цим океанські води відрізняються від прісних вод річок та озер, де карбонати становлять величину, близьку до 80%, сульфати - 13%, а хлориди - тільки 7%.

 Солоність морів відрізняється від солоності води океану тим, що залежить, від їх фізико-географічних умов (температур, широти місцевості), ступеня відособленості від Океану і від кількості прісної води, що надходить в Океан в даній місці. Так, в Середземному і Червоному морях солоність води більше солоності Океану - 38 ‰ і 41 ‰, відповідно. Солоність в Чорному морі 18,3 ‰, в Каспійському - 12,8 ‰. Одиницею вимірювання солоності морської води є проміле (Одна тисячна частка будь-якої величини), яка показує, скільки частин солі припадає на 1000 вагових частин води. Проміле позначається ‰.
Слід також зазначити, що вода, великих закритих морів відрізняється від води Океану. Так, вода Каспійського моря значно менш солона, ніж вода Океану, і в середньому становить величину, рівну 12,7-12,8 ‰. Ця величина в залежності від ділянок моря коливається від 13,2 ‰ у південно-східного берега моря до 1-2 ‰ в північно-західній частині. Також відрізняється і сольовий склад Каспійського моря, що містить карбонатів в три рази більше, ніж вода Океану.

 Менше солоність Азовського моря, на південних ділянках досягала 11 ‰, а на північних 9-10 ‰. У предустьевих районах солоність води в Азовському морі, не перевищує 2-4 ‰. Це пояснюється тим, що складова балансу моря на 17,4 км3 перевищує випаровування з поверхні моря. Ще менше солоність Балтійського моря - 6-8 ‰. Зовсім інша картина в Мертвому морі, розташованому в Ізраїлі. Там середня солоність моря досягає величини 260-270 ‰, досягаючи в окремі роки 310 ‰. У зв'язку з такою високою солоністю в море немає органічного життя (за винятком деяких видів бактерій).

 Морська вода є розчином електролітів, більш-менш диссоційованих на відповідні іони в залежності від природи солей. У табл. 3.2. наведено орієнтовний склад морської води, т. е. зміст іонів в 1 кг води. У табл.3.3. наведені тільки основні компоненти морської води, але вона практично містить всі хімічні елементи, проте їх концентрація виражається вже не в г / л, а в мг / м3. Всіх цих речовин припадає не більше 0,02 г на літр, однак вони мають дуже велике значення з біологічної точки зору. Якщо спостерігається "брак заліза", то діатомові водорості вже не можуть розмножуватися. Також необхідні фосфати, нітрати та ін. Слід додати, що в воді є розчинені гази, в тому числі кисень (кількість якого, досягає 6 см3 на літр, а в холодних морях і більше), азот, вуглекислий газ і ін. Вуглекислий газ, що міститься в атмосфері, розчиняється в морській воді, він з'єднується з водою з утворенням вугільної кислоти (СО2 + H2О = Н2СО3), яка дисоціює на іони водню (Н +) і бікарбонату (НСО3-). Концентрація іонів водню (її позначають символом рН) має велике значення; якщо переважають іони водню Н +, то вода має кислу реакцію, а якщо переважають іони ОН, то лужну.

 Таблиця 3.2.


Назва елемента
грами

відсотки

 

  Аніони (негативні іони)

 

 

 хлориди

18,980

55,04

 

сульфати

2,649

7,68

 

бром

0,005

0,19

 

бікарбонати

0,140

0,41

 

фтор

0,001

0,00

 

Борна кислота

0,026

0,07

 

Катіони (позитивні іони)

 

 

 

натрій

10,556

30,61

 

магній

1,272

3,69

 

кальцій

0,400

1,16

 

стронцій

0,012

0,04

 

всього

34,482

99,99

 

Таблиця 3.3.


Основні компоненти морської води, мг / м3

Азот - до 700

Марганець - до 10

Ванадій - 0,3

Кремній - до 1250

Свинець - 5

Ітрій - 0,3

Вуглець - до 1500

Селен - 4

Срібло - 0,3

Літій - 100

Олово - 3

Ртуть - 0,3

Фосфор - до 100

Цезій - 2

золото 0,06

Залізо - до 60

Уран - 1

Радій - 1 * 10-8

Йод - 50

Торій - 0,5

Барій - 50

Молібден - 0,5

Рубідій - 20

Скандій - 0,4

Миш'як - 20

Церій - 0,4

Мідь - 10

Цинк - 10

Відомо, що морська вода має лужну реакцію і її середнє значення рН дорівнює 8. Воно досягає 9 в прибережних водах, де у морських, рослин активно протікає фотосинтез. Таким чином, рН являє собою важливий фактор, що впливає на розселення живих істот. Морські тварини (особливо їх зародки) дуже чутливі до змін рН і зменшення рН приблизно на 0,5 (7,5 замість 8) є для них катастрофою. Інший приклад. Вапно не може осідати в морській воді при рН нижче 7. Тому вапняні скелети морських тварин не могли б формуватися. Геологічні дані свідчать про те, що нічого подібного ніколи не відбувалося. Ці дані доводять, по-перше, що кількість вуглекислоти в атмосфері не змінювався І, по-друге, що рН океанів залишається на незмінному рівні протягом сотень мільйонів років.

 Світовий Океан ділиться материками на 5 океанів: Тихий (площа 50%), Атлантичний (25%), Індійський (21%), Північний Льодовитий (4%) і Південний (%) океани. Основні морфометричні характеристики океанів наведені в табл.3.4.
Таблиця 3.4.


океани

Площа, млн. Км2

Обсяг, млн. Км3

Середня глибина, м

Наибо більша глибина, м

Площа без морів, заток, проток, млн км2

Обсяг без морів, заток, проток, млн км3

Атлантичний

91,56

329,68

3600

8742

76,97

300,19

Індійський

76,17

282,65

3710

7729

64,49

255,81

північний Льодовитий

14,75

16,07

1220

5527 '

4,47

11,44

тихий

178,62

710,36

3980

11022

147,04

637,21

Світовий океан

361,10

1340,74

3700

11022

292,97

1204,65

За геоморфологічними і геологічним особливостям в океанах розглядають:
- Підводну окраїну материків, в якій по особливостям рельєфу виділяють шельф (материкова мілина, мілководна частина підводної окраїни материків і островів, що має відносно вирівняну поверхню і незначні ухили), материковий схил і материкове підніжжя;
- Перехідні зони від океану до материка, зокрема, систему острівних дуг;
- Ложе океану;
- Серединно-океанічні хребти.

 Дно здебільшого океану утворює земна кора океанічного типу, що відрізняється малою потужністю (6-10 км) і відсутністю гранітно-метаморфічного шару. Найбільша глибина Океану 11022 м знаходиться, в жолобі Маріанськом Тихого океану.
У водній товщі Океану в вертикальному напрямку виділяють 5 типів вод: поверхневі, підповерхневі, проміжні, глибинні, придонні.

 Середньорічна температура поверхневих вод океану +17,5 ° C; у відкритому Океані найбільша температура біля екватора - до +28 ° С, у міру наближення до полюсів вона знижується до 1,9 ° С; сезонні. коливання температури спостерігаються до глибини 100-150 метрів. На великих глибинах розподіл температури визначається глибинною циркуляцією, що переносить води, що надходять з поверхні (в придонному шарі температура води Океану 1,4-1,8 ° С). Циркуляція води в шарі 150-200 метрів визначається переважно пануючими над Океаном вітрами; нижче 200 м - циркуляція визначається існуючої в товщі Океану різницею щільності води.

 Вся товща вод Океану схильна до впливу приливообразующих сил Місяця і Сонця, які визначають періодичні коливання рівня води і зміну приливних течій. Висота припливу від 1 м у відкритому Океані і до 16 м - біля берегів. Океан має найбагатші біологічними, енергетичними і мінеральними ресурсами.

Читайте також:

річки

Вода на Землі

болота

Повернутися в зміст: Гідрологія і гідрометрії

Всі підручники

© om.net.ua