загрузка...
загрузка...
На головну

Латифундизм

Латифундизм(Лат.latifundium- Латифундия, від latus - великий і fundus - маєток) - система землеволодіння, заснована на великих поміщицьких маєтках - латифундіях.

Вперше латифундії виникли в Древньому Римі в II ст до н. е., коли римська знать почала займати громадські землі підкорених племен, що населяли Італію, і отримали повсюдне поширення в I в нашої ери. Велика частина земель латифундій складалася з обширних плантацій оливкових дерев, винограду і зернових, які оброблялися переважно працею рабів.

В період панування феодалізму латифундії стали головною формою ведення сільського господарства і грунтувалися на використанні праці кріпаків. Рішучий удар феодальному латифундизма в країнах Західної Європи було завдано буржуазними революціями 16-18 століть. Різновидом латифундій були рабовласницькі плантації в Америці 17-18 століть. Пережитком феодальних відносин були великі поміщицькі латифундії в Пруссії і Росії.

Збереження латифундій тягне за собою і збереження середньовічних земельних відносин, які ліквідуються не відразу, а повільно пристосовуються до капіталізму. Тому латіфунждізм є причиною повільного розвитку капіталізму в сільському господарстві по так званому прусському шляху. У 20 столітті розвиток капіталізму в сільському господарстві зі збереженням підприємницьких поміщицьких латифундій відбувається в таких країнах, як Португалія, Іспанія, Туреччина, Індія, ПАР (Південно-Африканська Республіка), Родезія, а також в більшості держав Латинської Америки. Так, в середині 60-х років в Португалії найбільші латифундисти (0,5% всіх землевласників) володіли 40% оброблюваних земель; в Еквадорі в 1% землевласників знаходилося 50% всіх земель. Поміщики-латифундисти широко застосовують найману працю, частина земель здають в кабальну, головним чином пайову, оренду селянам. До системи латифундизма примикають і господарства промислових плантацій ряду країн, що розвиваються, причому нерідко такі господарства належать не окремим поміщикам-плантаторів, а монополістичним трестам розвинених капіталістичних країн, підпорядковують собі аграрну економіку країн, що розвиваються.

Безземелля і малоземелля селян за часів панування латифундизма, поширення напівфеодальних форм оренди, жорстока експлуатація наймитів поміщиками сприяють консервації низького рівня технічного розвитку сільського господарства, мізерних доходів селян і сільсткогосподарчіх робочих, жебрацького рівня життя сільських працівників. Техніко-економічна відсталість латифундистської господарства обумовлена ?? незацікавленістю більшості поміщиків в технічному прогресі сільського господарства в умовах надлишку дешевої робочої сили. У деяких, головним чином латиноамериканських, країнах Латифундизм і латифундисти служать опорою реакційних політичних режимів, нерідко насаджуються в формі військових диктатур.

Читайте також:

аграрне суспільство

Альдерман

Земельний або аграрне питання

Ленд-ліз

Промислова революція в Німеччині

Повернутися в зміст: економічна історія

Всі підручники

© om.net.ua