загрузка...
загрузка...
На головну

Створення економічного і валютного союзу

У січні 1997 р ЕВИ представив доповідь "Єдина валютна політика на третьому етапі", в якому деталізував стратегію та інструменти політики Європейського Центрального банку. Далі події розвивалися досить швидко.

 У березні 1998 року Комісія та ЄВІ опублікували доповідь про відповідність країн-членів Маастрихтським критеріям конвергенції. У травні 1998 р були визначені країни-учасниці Економічного і валютного союзу (ЕВС). Спочатку це були 11 з 15 країн-членів Європейського Союзу - Австрія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Франція, Німеччина, Фінляндія, Ірландія, Італія, Португалія та Іспанія. З 1 січня 2001 р до них приєдналася і Греція. Були зафіксовані обмінні курси національних валют по відношенню до євро і між собою. У червні 1998 р були засновані Європейська система центральних банків і Європейський центральний банк як її основа. У тому ж році починається виробництво євро у формі банкнот і монет для майбутнього обміну.

 З 31 грудня 1998 р по 3 січня 1999 р проходив так званий конверсійний вікенд. За кілька святкових днів була пророблена гігантська за обсягом і значущістю робота: внутрішній державний борг кожної з країн-учасниць ЕВС був номіновано в євро, фондові біржі цих країн також перейшли на операції в євро.

 1998 р ознаменував собою першу фазу реального переходу до євро - фазу А (підготовка умов для переходу до євро).

 З 1 січня 1999 почалася фаза В (третій етап валютної інтеграції з Маастрихтського плану), а з 1 січня 2002 року - підсумкова фаза С. Фаза В - терміном до 1 січня 2002 року - давала старт валютного союзу та обігу євро в безготівковому обороті. Фаза С - з 1 січня по 1 липня 2002 року - передбачала заміщення національних грошових одиниць на євро в готівковому обороті і тим самим завершувала перехід до євро.

 З 1999 по 2002 були остаточно зафіксовані обмінні курси валют по відношенню до євро і один одному без права відкликання. Відповідальність за грошову і валютну політику була делегована Європейському центральному банку. Європейська система центральних банків стала здійснювати всі операції на грошовому та форексний ринках в євро і конвертувала в євро все рахунки. Євро стало функціонувати як грошова одиниця для безготівкових розрахунків. Європейська система центральних банків ввела в дію систему брутто-врегулювання євро-платежів в режимі реального часу (TARGET). Були випущені нові державні облігації, деноміновані в євро. Всі магазини стали вказувати ціни як в національній валюті, так і в євро. Приватні особи отримали можливість відкривати банківські рахунки в євро і проводити з ними безготівкові операції.

 З 1 січня 2002 р євро з'явився в готівковому обороті. Півроку в обігу будуть перебувати як колишні національні грошові одиниці, так і євро, і буде проходити обмін грошових знаків. Не пізніше ніж з 1 липня 2002 року в обігу будуть циркулювати тільки євро.

 Таким чином, завершується безпрецедентний експеримент по об'єднанню грошових систем незалежних держав. Це явище, яке стало можливим завдяки багаторічній і наполегливо здійснюваної політики з економічної інтеграції, матиме далекосяжні економічні наслідки як для країн-учасниць валютного союзу, так і для інших країн, а також для всього світового господарства.

 Важлива роль у функціонуванні Економічного і валютного союзу відведена Європейському центральному банку і Європейської системі центральних банків.

 Європейський ЦБ входить в ЄСЦБ нарівні з центробанками країн-членів валютного союзу. Європейський ЦБ - незалежна організація і вільний від інструктивного втручання з боку політичних органів влади як національного, так і наднаціонального рівня. Незалежність ЕвроЦБ існує в чотирьох формах: інституційна, операційна, персональна і фінансова. При цьому ЕвроЦБ повинен звітувати за свої дії перед громадськістю і перед політичними органами влади Євросоюзу.

 Прийняття рішень в Європейському ЦБ здійснює Рада керуючих, до якого входять Виконавчий комітет і керуючі центральних банків країн, що входять у валютний союз. Члени Виконавчого комітету призначаються Європейською Радою глав держав і урядів за рекомендацією Ради з економіки та фінансів на строк 8 років і не підлягають повторному призначенням Керуючі національних центробанків призначаються згідно національно прийнятим процедурам на термін 5 років і можуть бути призначені повторно. Рада керуючих прийняв на себе повноваження щодо формулювання і здійснення єдиної грошової політики країн Євросоюзу. Національні банки повинні сприяти її реалізації. ЕвроЦБ також відповідальний за безперебійне проходження платежів і управління іноземними резервами країн-членів, що депонують в ЕвроЦБ. Виключним повноваженням ЕвроЦБ є емісія банкнот євро і їх розподіл між країнами-членами валютного союзу.

 Головною метою Європейського ЦБ є підтримка цінової стабільності. Статутом Банку передбачено, що з моменту введення валютного союзу національні центробанки передають йому свої резерви в обсязі пропорційній їх частці в статутному капіталу Банку і максимум до 50 млрд. Євро. Резерви в валюті країн, що не входять до Євросоюзу, а також в золоті не дозволяються. Найбільші платежі припадають на частку Німеччини, Франції, Італії. Щонайменше 80% прибутку від грошової політики Європейського центробанку розподіляється між національними банками, а 20% поповнюють резерви ЕвроЦБ. Розподіл прибутку між національними банками відбувається пропорційно частці виплаченого ними капіталу. Голоси, які мають національні банки відповідають їх квотою в підписному капіталі.

Читайте також:

Торговельні відносини ЄС з іншими країнами

Країни Центральної та Східної Європи

Європейська середовище бізнесу. Інтеграція бізнесу. Бізнес рішення на європейському ринку

Уроки західноєвропейської інтеграції

Економіка країн Європейського Союзу

Повернутися в зміст: Розвиток економіки ЄС

Всі підручники

© om.net.ua